Нині Великдень – не виключно церковне свято. Бо навіть ті, хто живуть не за літургійним календарем, святять паски, розговляються, проводять цей день за родинним столом. Але, чи замислювалися наші читачі, яким був Великдень минулого? «Перший Міський» знайшов факти, які стануть подивом і дорослим, і молоді.
Таємниць випікання пасок багато. Великодній хліб мав різні назви, відповідно до особливостей регіонів. У деяких місцях готувалися баби, бабки або сирні паски. Рецепти передавалися з покоління в покоління за жіночою лінією. Щоб паска вийшла гарною, треба було господині вбратися в чистий одяг, попросити всіх інших вийти. Адже запорукою доброго тіста було тепло у кухні, відсутність протягів та метушні. Хазяйці належало помолитися і запалити свічу. Це вважалося вербальним вираженням прохання по заступництво сил вище. Тісто вимішувалося в ночвах, інколи процес займав годину. Вершечки прикрашалися теж в залежності від області. Це могли бути пташки, шишки, колоски, косички, хрестики, орнаменти геометрично-рослинного характеру. Бувало, що вдавалися до змащування білою мастикою.
Були і прикмети, пов’язані з пасками:
Поки вона пеклася, господиня не могла сісти. Адже паска могла «сісти». Якщо виріб видався високим, великим, рівним, то рік для родини мав стати добрим.
Якщо незаміжня дівчина бажала створити сім’ю, то потрібно було скуштувати 12 пасок у стількох же різних господинь.
Навіть коли паска засихала, або її скибки падали на підлогу, нічого не викидалося. Їжею ділилися з худобою або висушували на сухарі.
Наші пращури паски часто їли з крашанками, вершковим маслом і навіть печеною підчеревиною. Тобто, хліб не завжди був солодким. «Доля» яєць вирішувалася за чотирма сценаріями:
Писанка. Сире яйце видували, розмальовували завдяки писачку, воску та фарбам.
Крашанка. Варене яйце, зафарбоване в один колір. Частіше червоний, як символ Воскресінню Христа.
Крапанка. Цяткування яйця воском, занурення у барвник.
Дряпанка. Яйце має бути пофарбоване у темний колір. На ньому голкою видряпувався малюнок.
Для фарбування перевага віддавалася природнім барвникам, тобто лушпинню цибулі, буряковому квасу, відвару із зеленого листя, ягід. Вода з під крашанок використовувалася дівчатами для вмивання. Адже вважалося, що вона зробить обличчя гарним. Діти на Великдень грали крашанками у «Відгадки», «У котка», «Навбитки», «У кидка».
Що стосується самого столу, то зараз ви просто не зможете втримати слину. Крашанки та паски були стартом недільного сніданку та обіду. Це відомий ритуал розговіння. На стіл ставилося й вершкове масло, й плесканка, й коники. Аби створити останніх, а ще й з вершниками, потрібно було мати неабиякий хист. Ну і потрібну сирну консистенцію. В Україні досі є звичка «христосуватися». Тобто промовляти слова «Христос Воскрес» та мінятися крашанками. У минувшину обов’язково всі частувалися цілим молочним поросям, начиненим гречаною кашею. Заможніші люди брали рис, у якості підкреслювання їхнього соціального статусу. Зустрічалися ціла щука чи інша запечена в маслі рибина.
Куштували українці і м’ясні пироги, кільця печеної ковбаси, сальцесон, ковбаси, начинені пшоном/картоплею, драглі, холодець, печену ягнятину, локшину з гускою, сало, печену підчеревину. Багато сімей, які не могли собі дозволити м’ясне розмаїття, користувалися запасами з діжок, приготованими ще з Різдва. Достатньо довго була розповсюджена практика зберігання продуктів у смальці. Без доступу кисню вони легко лежали кілька місяців.
Нині в сучасності все інакше. Так, залишилися паски, розмальовані яйця. З ними сусідять шашлик, салати, канапешки. Проте, головне має залишатися незмінним – родинний затишок. Будьте поруч з близькими, приділяйте більше часу, цінуйте. Пам’ятайте, що важке військове лихоліття запускає у душі смуток. Ми не маємо права дати йому розширитися!
Зі світлим Воскресінням Христовим, любий Кривбас! Перемога буде за нами!
У матеріалі використані фото «Першого Міського» та архіву Музею Івана Гончара.
