Сергій до війни мав цілком мирну професію, працював будівельником-покрівельником. У минулому мав досвід строкової служби у військах протиповітряної оборони на початку 2000-х. Саме він знадобився чоловіку з 24 лютого 2022 року.
Вже на другий день від початку повномасштабного вторгнення Сергій вступив до лав 21-ї окремої бригади НГУ. Першим бойовим завданням стало чергування на блокпості поблизу Кривого Рогу в очікуванні можливого прориву ворога.
У квітні 2022 року «Чорний» потрапив до гарячої точки – селища Новомихайлівка на Донеччині, де разом із бійцями 54-ї бригади ЗСУ зупинив ворожу колону з приблизно 50 одиниць техніки. Тоді Сергій допомагав кулеметнику, підносив боєкомплект, заряджав зброю.
«Звичайно, було страшно, але в той час ще не було такої кількості дронів. «Розвідники» могли літати, по нас працював міномет, АГС. Коли ми побачили, що колона почала їхати назад, то зрозуміли, що зупинили їх. Відчуття радості не передати словами», – згадав оборонець. Тоді на позиціях разом із побратимами він пробув 24 дні.
За цю операцію воїн був нагороджений почесним нагрудним знаком «Золотий Хрест» від Головнокомандувача ЗСУ.
Після цього були дві ротації до району Урожайного: спочатку йому потрібно було вполювати ворожого снайпера, згодом – навчати особовий склад тонкощам військової справи. Цьогоріч Сергій разом із підрозділом вирушив на Покровський напрямок, де в районі Єлизаветівки нацгвардійці опинилися в оточенні вже наступного дня.
«Взяти позиції противник намагався не штурмом, а невеликими групами – по два-три чоловіки. Заходили з однієї сторони окопної лінії та намагалися просунутися далі. З нашої позиції ми могли побачити лише одну сторону окопної лінії, метрів на 10-15. Де ми не бачили – працювали «пташки»», – розповів «Чорний».
Але ж і противник не бачив, хто в укритті, думав, що там вже «свої».
«Стукали нам в двері, то один пробігав, то двоє, за короткий проміжок часу. Кричали «Відчиняйте! Ми Москва!». Ну а ми що? Казали їм – здавайтесь. Або направляли їх на той фланг, де не було укриття і там вже їх «розбирали» наші «пташки» – додав нацгвардієць.
Противник атакував групами, намагався просунутись через окопи, підривав бійниці, двері. Тоді «Чорний» отримав наскрізне поранення у передпліччя, витримав гранатні атаки та обстріли. так тривало поки не прийшла зміна. 16 квітня бійці почали виходити.
«При виході я бачив скільки їх там валялося…це важко передати словами, просто море. І ті, що в окопній лінії були – залишилися там завдяки нам. Вийти ми змогли 18 квітня, тобто, провели на позиціях 37 днів. І це був мій найважчий вихід за весь час. Ми втратили побратима і добиралися ривками протягом трьох діб. Під час відходу, коли починався штурм з великою кількістю техніки, робили загородження, ставили розтяжки, щоб ворог не зміг просунутися на одній із доріг», – поділився чоловік.
Сьогодні Сергій проходить лікування та реабілітацію. Але він не полишає головної мети – повернутися до строю і продовжити боротьбу за Україну.
Нагадаємо, раніше ми розповідали історію «Льохи» з в/ч 3011 НГУ
