Олег народився у Кривому Розі, а за кілька років родина переїхала до Володимирівки. Тут пройшли перші роки хлопця – дитсадок, школа, а далі навчання у Криворізькому будівельному ліцеї на газоелектрозварювальника.
Під час навчання він зустрів свою любов – Інну . У 2012 році пара одружилася. Разом вони виховували трьох діток: Павлика, Іванка та маленьку Полінку.
Олег працював у різних компаніях, зокрема у «Придніпровській залізниці» та інших підприємствах. У 2016 році вперше підписав контракт із ЗСУ. Після його завершення повернувся до цивільного життя, але війна знову покликала і в 2021 році він повернувся на службу як стрілець-помічник гранатометника.
8 лютого 2022 року він приїхав додому у відпустку, яка збіглася з днем народження донечки. Тоді ніхто не знав, що це буде остання зустріч. Уже 11 лютого дзвінок командира повернув його на позиції. А 24 лютого почалося повномасштабне вторгнення.
5 вересня 2022 року Олег Ужва зник безвісти під час штурмових дій біля села Піски на Донеччині. Після цього для родини почався найтяжчий період – роки очікування, пошуків і надії.
Лише у вересні 2025 року ДНК-експертиза підтвердила: Олег загинув того дня, виконуючи бойове завдання.
За службу мав відзнаки й нагороди: почесну грамоту командира, подяки, а також медаль «За оборону шахти Бутівка».
Вічна пам’ять, честь і шана Герою!
Нагадаємо, раніше ми писали, що у полоні окупанти закатували Сергія Прокопенка.
