Довгий час його вважали безвісти зниклим. Зв’язок із захисником обірвався 22 січня цього року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Петропавлівка на Донеччині. Надія жевріла до останнього… Та, на жаль, не справдилася.
Близькі згадували його як дуже світлу людину. «Це мій кум, хрещений батько мого меншого сина. Він був спокійний, завжди веселий, любив рибалку, простий відпочинок. Його знали й поважали на районі, він ніколи не відмовляв у допомозі», – розповіла Тетяна.
У мирному житті Петро працював на Південному комбінаті, на «БелАЗі». Вийшов на пенсію. З початком війни прийняв свідоме рішення – піти захищати країну, бо мав досвід участі в АТО. Він добровільно став до лав оборонців. Служив у 1-му стрілецькому батальйоні військової частини А4594.
З рідних у нього залишився брат-близнюк. Мами вже немає, власних дітей Петро не мав. Його пам’ять бережуть племінники та всі, хто знав його як щиру, відкриту й надійну людину.
Захисника провели в останню путь 15 грудня. Поховали Петра Бабкова на Центральному кладовищі. Посмертно воїна нагородили нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня.
Вічна пам’ять і слава мужньому захиснику України.
Нагадаємо, раніше ми писали, що через понад рік після загибелі криворіжці попрощалися з Олександром Остапенком.
