Як повідомляють депутат міськради Кривого Рогу Наталія ШИШКА та «Домашня газета», заключний етап перейменування об’єктів топоніміки на виконання Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» вийшов на фінішну пряму
До 27 липня, запевняють в обласній державній адміністрації, буде видано розпорядження голови облдержадміністрації про перейменування.
По Кривому Рогу нові назви отримають ще 134 об’єкти топоніміки включно з площею Визволення і сквером Чебурашка.
А як же громадське обговорення нових назв?
Де і в який спосіб криворіжці могли на цьому етапі долучитись до їх вибору?
А ніде і ніяк.
А У ВІДПОВІДЬ — МЕРТВА ТИША
15 липня Дніпропетровська обласна державна адміністрація оголосила збір пропозицій щодо нових назв об’єктів топонімії населених пунктів Дніпропетровської області. Відповідне оголошення було розміщене на офіційному сайті облдержадміністрації. І тут варто підкреслити: тільки на офіційному сайті облдержадміністрації.
Незважаючи на те, що на виконання закону в Кривому Розі підлягало перейменуванню ще аж 134 об’єкта топоніміки, офіційний сайт Криворізької міської ради та її виконавчого комітету навіть не розмістив оголошення облдержадміністрації про збір пропозицій.
Хоча, як запевнили мене в облдержадміністрації, звідти на Криворізьку міську раду було направлено офіційного листа з проханням «сприяти збору пропозицій, широкому оприлюдненню відповідної інформації у засобах масової інформації та на офіційному вебсайті Криворізької міської ради». Однак на таке прохання Кривий Ріг відповів повною тишею і повною бездіяльністю. Як наче ідеться про перейменування вулиць десь у Санкт-Петербурзі, а не в Кривому Розі.
І як наче нашій мерії, нашій міській топонімічній комісії невідомо, скільки звернень з пропозиціями про перейменування залишились від попередніх етапів перейменувань нерозглянутими по суті — і їх автори з нетерпінням чекали збору пропозицій і громадського обговорення на завершальному етапі.
Збір пропозицій тривав усього 5 днів і завершився 19 липня. На наступний день очікували розпорядження голови облдержадміністрації про перейменування нові — бо закон про засудження російської імперської політики зобов’язує його зробити це до 27 липня.
При цьому Закон України «Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій» зобов’язує перейменовувати «лише за результатами громадського обговорення»!
От про це, як кажуть, цього разу забудьте.
ПЛОЩА ВИЗВОЛЕННЯ, ДО ПОБАЧЕННЯ!
Нагадаю, що законом про засудження російської імперської політики передбачено такий же механізм очищення топоніміки, як і при декомунізації в 2016 році: спочатку впродовж 3-х місяців повноваження по перейменуванню мала міська рада; наступні три місяці здійснювати перейменування вправі був міський голова (а в нашому випадку особа, яка його заміняє) своїм розпорядженням. І врешті на останньому етапі повноваження по перейменуванню, також на три місяці, перейшли до голови обласної державної адміністрації.
Тобто, якщо громада стала заручником світогляду своїх можновладців, голові облдержадміністрації належить деімперіалізувати. дерусифікувати і дерадянізувати все, що лишилося. І криворізька влада залишила області не якісь там «хвости» чи «хвостики», а досить великий шмат роботи, фактично відмовившись виконувати закон щодо значної частини топонімів.
Остаточний перелік топонімів, які належить змінити на виконання закону, сформувала робоча група з питань подолання наслідків російської імперської та радянської тоталітарної політики у Дніпропетровській області.
До нього увійшли такі криворізькі топоніми: вул. 10-ї Гвардійської дивізії, майдан 30-річчя Перемоги, площа 40-річчя Перемоги, вул. 50-річчя Перемоги, вул. Агафонова, вул. Акопяна, пров. Алексєєва, вул. Алімова, вул. Арістова, вул. Бажана, вул. Батуринська, вул. Бернарда Шоу, вул. Бикова, вул. Бірюзова, вул. Благонравова, вул. Бориса Глинки, станція швидкісного трамваю Будинок Рад, вул. Бучми, вул. Василя Найденка, вул. Василя Скопенка, вул. Вершиніна, площа Визволення, вул. Виноградова, вул. Воліна, вул. Волосевича, вул. Вургуна, вул. Вучетича, вул. Галатова, вул. Галенка, вул. Гастелло, вул. Гашека, вул. Гвардійська, вул. Гізенги, вул. Глаголєва, вул. Глезоса, вул. Говорова, вул. Гризодубової, вул. Грицевця, вул. Громова, вул. Громової, вул. Дадіані, вул. Даля, вул. Двінська, вул. Дворникова, вул. Демиденка, вул. Джаліля, вул. Дишинського, вул. Дмитра Глинки, вул. Доватора, вул. Докучаєва, вул. Должанського, вул. Драйзера, вул. Ємельянова, пров. Жолтовського, вул. Журавського (селище Авангард), пров. Заслонова, вул. Земнухова, вул. Зої Космодем’янської, вул. Карбишева, вул. Каспійська, вул. Каткова, вул. Кибальчича, пров. Ковпака (село Новоіванівка), вул. Козаченка, вул. Койнаша, вул. Копиленка, вул. Короленка, вул. Костенка, вул. Кравченка, вул. Красноградська, вул. Курячого, вул. Лізи Чайкіної, вул. Лумумби, вул. Макаренка, вул. Малигіна, вул. Малиновського, бульвар Маршала Василевського, вул. Матросова, провул. Мерецкова, вул. Милашенкова, вул. Милорадівська, вул. Мировича, вул. Михайла Курака, вул. Найденка, вул. Недєліна, вул. Немировича-Данченка, вул. Неруди, вул. Нова Зоря, вул. Новошахтинська, вул. Овчаренка, провул. Олега Кошового, вул. Осипенка, вул. Панкова, вул. Панфілова, вул. Покришева, вул. Покришкіна, вул. Пуріна, вул. Пухова, вул. Ракітіна, вул. Рибалка, вул. Руденка, проспект Седнєва, вул. Сержанта Рзянкіна, вул. Серьогіна, вул. Симбірцева, вул. Скляра, вул. Спартака, вул. Спаська, вул. Співдружності, вул. Сташкова, вул. Талаліхіна, вул. Тимошенка, вул. Тіпанова, вул. Толбухіна, вул. Трудових резервів, вул. Туркенича, вул. Тюленіна, вул. Улітіна, вул. Уткіна, вул. Фальківського, вул. Фучика, провул. Фучика, вул. Харіна, сквер Чебурашка, вул. Чекаліна, вул. Шапошникова, вул. Шевцової, вул. Шишкіна, вул. Шурупова, вул. Щукіна, вул. Юрія Кажанова, вул. Юрія Смирнова, вул. Яковлєва, вул. Якуба Коласа¸ вул. Янки Купали.
Звісно, у багатьох цей перелік викликає чимало запитань. Однак жодного обгрунтування ні область, ні місто в контексті процесу перейменування так і не оприлюднили.
«ЛИШЕ ПІСЛЯ» — «МОЖНА Й БЕЗ НЬОГО»
Але визначення топонімів, які належить змінити, це тільки пів справи. Не менш важливо — які нові назви отримає місто. Однак у процес обговорення нових назв, їх вибору криворізька громада цього разу не була залучена взагалі. Оте прописане в законі «лише після громадського обговорення», як виявилось, легко перетворюється на «можна й без нього».
Порядок проведення громадського обговорення під час розгляду питань про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності, які за ними закріплені, об’єктам права власності, які належать фізичним особам, імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2012 року №989. І цим Порядком визначено, що він поширюється на суб’єктів, які готують подання про перейменування, вони ж є організаторами громадського обговорення. А таким суб’єктом щодо вулиць, провулків, скверів, бульварів, проспектів, площ, майданів та інших об’єктів топоніміки, згідно з законом, є міський голова (в нашому випадку особа, яка його заміняє).
Тобто, саме Юрій Вілкул мав виступити організатором громадського обговорення по своєму місту. Тепер, з огляду на безпекову ситуацію в період дії воєнного стану, це могло б бути онлайн-голосування членів громади, як це мало місце при перших двох хвилях перейменування на виконання закону про засудження російської імперської політики.
Але…
Згідно з чинним Порядком проведення громадського обговорення облдержадміністрація, запевняють там, не належить до організаторів громадського обговорення.
При цьому посилаються на рішення Верховного Суду за 2018 рік у справі про оскарження розпорядження голови Запорізької облдержадміністрації про перейменування низки об’єктів топоніміки в Запоріжжі у рамках декомунізації 2016 року.
Однією з підстав для оскарження позивачі вказували те, що не було громадського обговорення. Однак Верховний Суд дійшов висновку, що голова обласної державної адміністрації не наділений повноваженнями організатора проведення громадського обговорення. А частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, область не могла оголошувати та організовувати громадське обговорення, бо це було б з її боку перевищенням повноважень. А місто не тільки відмовилось перейменовувати цілу низку назв, які так і просяться на звалище історії, а й повністю саботувало організацію та проведення громадського обговорення. Місто в особі Юрія Вілкула — секретаря ради, який тимчасово виконує повноваження міського голови.
Переймаючись не виконанням закону, а виключно своїми репутаційними втратами в середовищі тих, хто кричить, що перейменування не на часі, міська влада повністю дистанціювалась від процесу.
СКІЛЬКИ ВОВКА НЕ ГОДУЙ…
Така вийшла на завершення деімперіалізація по-криворізьки. Такий відкат у дотриманні демократичних процедур навіть порівняно з процесом декомунізації. Хоча нинішнє перейменування є значно важливішим, ніж декомунізація. Адже комуністичний режим, і станом на 2016 рік, наказав довго жити. Кажучи по-простому, здох. А імперія, що колонізувала Україну ментально, почувається в силі вбивати українців і заперечувати сам факт нашого існування як нації.
Перейменування — це ще один цвях в домовину імперіалізму, який розпоясався так, що його має умиротворювати весь світ. Це наша ментальна деокупація.
Але криворізька влада поводиться незрозуміло.
Бо будучи стурбованою виключно своїми майбутніми електоральними здобутками та втратами, оберігає себе від негативу з боку тих, кого сама ж тривалий час і годувала незрозумілими наративами.
Тоді як громадське обговорення могло б вилитись у широку просвітницьку кампанію, долучившись до якої, кожен міг би укріпитись у своїй національній самосвідомості. Адже нинішня війна — війна не за території, а за наше право бути в Україні українцями, а не підданими москви.
Наталія ШИШКА,
«Домашня газета»,
ДАЙДЖЕСТ,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
