В останню дорогу 29 травня провели Олександра Мигавчика, воїна, який майже від початку повномасштабного вторгнення боронив наші кордони. Воював на Бахмутському, Лиманському напрямку, а віддав своє життя, прикриваючи відхід поранених побратимів на Харківщині.
Олександр Мигавчик народився і виріс у Кривому Розі, якийсь час присвятив роботі на «АрселорМіттал», а потім у пошуках кращого життя поїхав працювати закордон. Коли окупанти пішли війною – повернувся на батьківщину та пішов воювати. Ніс службу кулеметником взводу розвідки спеціального призначення військової частини 3018. Влітку минулого року воїн отримав осколкове поранення в руку під час контрнаступу у Бахмуті. Після лікування та реабілітації – повернувся в стрій.
«Олександр завжди був героїчною людиною. Він – сталева людина. Я ніколи від нього не чув ніяких скарг. В нього завжди на устах була одна фраза: « Командир треба? Зробимо». Він залізна людина, при цьому він надзвичайно добрий, в ньому стільки було чистоти якоїсь, м'який такий сам по собі. Професіонал своєї справи, високого класу», – розповів про Олександра його командир.
Коли ворожі війська прорвалися на Харківщині, Олександра з побратимами відправили, як підкріплення. Група розвідки вийшла на завдання у лісовий масив і потрапила в засідку. Аби дати відійти пораненим товаришам, наш Герой залишився стримувати росіян. Усі поранені хлопці вийшли, а постріли Олександра – стихли. Його не стало 21 травня.
«Він захоплювався, як нормальний хлопець і танцями, в дитинстві в баскетбол грали. Тобто його думки, його душа була широка. І я теж відчував це. Ненависті у нього не було, в нього була доброта, він був гарний чоловік з добрим серцем. Життя у нього було в серці і в душі. Немає слів просто, щоб сказати, як сумно і боляче», – поділився брат загиблого Віталій.
У Героя залишилася мама і молодших брат і дружина. Молоді побралися 18 жовтня минулого року.
Вічна пам'ять загиблому та щирі співчуття близьким!
Раніше ми писали, що на фронті загинув криворіжець Андрій Бичков.
