Як повідомила «60-та окрема механізована Інгулецька бригада», це не просто батарея — це одна велика родина. А в їхньому випадку — буквально, розповідає Весь Кривий Ріг
Олександр Васильович і Артем Олександрович — батько і син артилеристи. Разом служать в одному підрозділі в 60 ОМБр. Разом виконують роботу, яка сьогодні важливіша за будь-яку іншу — боронять свою землю.
Познайомилися, жартують, ще в 1995-му — коли Артем народився.
Тепер — бойові побратими.
Військова справа стала спільною для обох, хоча ще недавно Артем судив футбольні матчі, а тепер каже: «І там кричали, і тут кричать. І тут і там бігав від обстрілів. Тільки там були вболівальники, а тут — справжні та треба бігати з автоматом».
Коли разом на службі, то спілкуються не дуже часто.
Справжні ж розмови — телефоном, коли хтось йде у відпустку.
Все як у справжній родині: «Ти їв?», «Щось купити?», «Кросівки собі взяв і тобі заодно».
Батько та син разом навчилися сприймати війну такою, як вона є.
«Це вибір росіян — прийти зі зброєю. А наш — захищати. І ми робимо це правильно. Це наша робота, і ми нею пишаємось».
Бо коли стоїмо разом — ніхто не пройде.
Юлія ЛАПОЧКІНА,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
