Розповідає «Криворізький міський відділ Управління поліції охорони» — Ігор Якимчук: ветеран, якого не зламала війна
Йому лише 28.
Попереду — ціле життя.
За плечима — війна, поранення, ампутація, біль і… незламність.
Ігор Якимчук народився 9 червня 1997 року. У 2015 році він закінчив Зеленодольський професійний ліцей в Криворізькому районі, здобувши фах електромонтера з обслуговування підстанцій та електрозварника ручного зварювання.
Молода людина з планами на майбутнє та звичайними мріями про мирне життя.
Та в лютому 2022 року життя розділилося на «до» і «після».
Коли почалася повномасштабна війна, Ігор не зміг залишитися осторонь.
Він пішов захищати свою країну, родину, рідну землю.
Служив на Донеччині, брав участь у запеклих боях за Бахмут. Це були надзвичайно важкі дні — постійні обстріли, виснаження, втрати.
Але поруч завжди були побратими — сильні, віддані, справжні.
Саме там він відчув, що таке справжнє бойове братерство.
У 2023 році Ігор виконував бойові завдання в районі Лисичанська. Під час одного з обстрілів пролунав вибух. У ту мить він зрозумів — поранений. Далі були евакуація, лікарні, складні операції… Лікарям довелося ампутувати ногу.
Це був один із найскладніших періодів у його житті.
Біль — фізичний і моральний.
Усвідомлення нової реальності.
Проте Ігор каже просто:
«Я живий. І за це вдячний».
Вдячний медикам, які боролися за його життя.
Побратимам, які не залишили.
Усім, хто підтримував словом і ділом.
Найбільше йому запам’яталася сила братерства — коли в найтемніші моменти відчуваєш плече поруч. Саме це дає віру й сили рухатися далі.
У 2024 році його служба завершилася за станом здоров’я.
Та любов до України й гордість за своїх побратимів залишилися з ним назавжди.
Сьогодні Ігор — ветеран, який продовжує службу вже в Криворізькому МВ УПО.
Він не зламався.
Він вистояв.
Його історія — це історія мужності, гідності та незламного духу.
ДАЙДЖЕСТ,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
