До повномасштабної війни займався ремонтом авто. На фронт пішов добровольцем. Вважав 7-річну доньку своєю душею. І по кілька разів в день у час відпустки від служби гуляв з нею на дитячому майданчику. Таким запам’ятали рідні та друзі молодшого сержанта, командира машини штурмового взводу ШР МБ в/ч Т0920 Артема Зеленського, якого 30 серпня крвиоріжці провели у вічність.
Артем родом із Запорізької області. Аби долучитися до захисту Батьківщини, у Кривому Розі він пішов до Покровсько-Тернівського ТЦК у кінці лютого минулого року. Серед побратимів мав позивний «Зеля».
«Артем був дуже гарним товаришем. Дуже гарно працював. Хлопці його поважали, цінували. Як сильного воїна. Був бій. Ми були у захисті. Загинув він під час мінометного обстрілу», — згадує командир взводу «Дольф».
Останній бій Артем Зеленський прийняв на території населеного пункту Іванівське, що на Донеччині. Це Бахмутський район, який є однією з найгарячіших точок фронту. Мінометний обстріл окупантів забрав життя оборонця 24 серпня у День Незалежності країни, за яку так відчайдушно боровся воїн. Його товариш Ігор Дробний каже, загинув справжній Герой України.
«Там де він воював, було справжнє пекло. Хотів захищати Україну до останнього, свою родину, своїх рідних», — говорить чоловік.
Панахида за полеглим захисником проходила у Храмі Різдва Христового у мікрорайоні Східний. Артему Зеленському назавжди тепер 37. Вічна слава та шана борцеві за свободу України та її теперішніх і майбутніх поколінь.
