Центральне територіальне управління Національної гвардії України розповіло історію службовця на псевдо «Картина». Боєць родом зі Слов'янська. Близько 3 років тому переїхав до Кривого Рогу. Левову частку життя провів на Донбасі, тягнувся до науки, тому став ортопедом-травматологом.
Робота дозволила знайти кохання та створити родину. Після переїзду до нашого міста чоловік хотів працювати за спеціальністю. Коли потрапив на службу, то зрозумів, що на своєму місці. Його перша ротація розпочалася з рідних теренів.
«Я вернувся відвойовувати свій рідний край. На той час ми були в районі Великої Новосілки. Основна задача, яку я виконував – був «коліном» евакуації. Це дуже важливо, адже від тебе залежить життя людей. Зі мною була гарна команда, злагоджена. Ми розділяли евакуацію на декілька етапів. Перший – з лінії зіткнення, від окопів. Евак відбувався на бронетранспорті, в обмежений проміжок часу. В мій перший виїзд ми вивозили хлопців, у яких було отруєння невідомою речовиною. Слава богу, всі залишилися живі та повернулися у стрій», — згадує воїн.
«Картині» доводилося знаходитися на стабпункті. У такій локації за добу могло бути до 120 поранених. І кожному потрібна максимально швидка допомога. Чоловік каже, що не бачив жодних кульових уражень. Усі – уламкові. Час обмежений для стабілізації.
«Починається процес сортування, оцінюється стан, і коли людина важка — вона потрапляє на операційний стіл та отримує висококваліфіковану медичну допомогу. В операційній я допомагав під час операцій, але основною задачею був супровід поранених від стабпункту до лікарні. Проводили по декілька годин в дорозі, підтримували стан бійців, на ходу робили переливання крові. І, звичайно, морально підтримували наших пацієнтів», — доповнює військовий.
Він зауважує, Донбас – суровий. І війна є страшною. Адже на тебе полюють задля вбивства. Таке відчуття дуже сильно виснажує. Людина проходить крізь «настроєві» гойдалки: спочатку адреналін, а потім вигоряння, яке не безслідне для психоемоційного стану.
«Але дуже добре працює мотивація. Коли ти розумієш, що там знаходиться твій побратим, в тебе немає жодного виправдання, щоб не поїхати. І збираєшся, їдеш, робиш свою роботу і вона в результаті стає героїчною. Ти про це не думаєш, але кожен твій вчинок буде оцінений іншими. Додає сил те, що ми не одні у своїй боротьбі — волонтери, капелани, різні організації, вони всі намагаються допомогти. Медикаменти, інші моменти — нас намагалися забезпечити абсолютно усім. Але найголовніше — ми бачимо результат своєї роботи і коли в цивільному житті зустрічаєш того, кому ти допоміг, мотивація зростає. Різні підрозділи, різні структури, але нас об'єднала війна, ми стали ще сильнішими і я вважаю, що ми впораємося з усіма складнощами», — додав «Картина».
Після закінчення війни він хоче повернутися до цивільної медицини та протезування. Його знання дозволять кожному жити повноцінно.
Нагадаємо, раніше ми давали історію Сергія Волкова з Кривого Рогу, який попри поранення наполягав на своєму поверненні у бригаду.
