Як розповідає «Військова частина 3011 Національної гвардії України», у лютому цього року криворізький нацгвардієць разом з підрозділом виїхав на ротацію на Покровський напрямок та одразу вийшов на визначені позиції
«Робимо те, що маємо робити»: криворізький нацгвардієць Великан про свою першу зустріч з противником та мотивацію йти до перемоги.
«Нам передали, що на третю годину, в будинку, ворог. Це було десь на відстані 300 метрів. З нашої позиції третя година – це тил. І, як виявилося, противник там знаходився вже деякий час та нічим себе не видавав. Ми зайняли кругову оборону та чекали, поки вони вилізуть зі свого укриття. А вони вже не вилізли», — жартує чоловік.
З 2014-го року Іван працював дробарником на промисловому підприємстві та з початком повномасштабного вторгнення, не маючи військового досвіду, став на захист України.
25 лютого 2022 року був у військкоматі, а наступного дня – заступив на службу та виконував завдання на Херсонщині та Донеччині.
«В кінці 2023 року була перша ротація на Урожайне. Мій перший бойовий вихід був на позицію, що була на «відтяжці». КАБ-и прилітали, мінометні обстріли були. Потім – вже на «нуль». Коли заступав у розрахунок АГС із суміжним підрозділом, то за один вихід нарахував 11 КАБів», — розповідає Великан.
Говорить – найбільше запам’ятався крайній вихід на Времівському напрямку.
«Позиція була в домі. Я через віконечко спостерігав, а росіянин пройшов переді мною на відстані метрів 20. Сама позиція була як прохідний двір, там не зрозуміло було чи свій, чи чужий. Знаків розрізнення на ньому не було. З’язався з командуванням дізнатися чи не відбувається зміна сусідніх підрозділів. З «пташки» вони побачили, що це якут. Він пішов вздовж посадки, був без зброї та броні, лазив прогулянковим кроком просто, обійшов підбиту «беху», посидів у ній трохи, та пішов назад. Увесь цей час я тримав його на мушці та чекав команди відкрити вогонь. Потім почув два хлопки – скоріш за все той якут натрапив на наші мінні загородження. А далі «роботу» закінчили з дрону», — згадує нацгвардієць.
У посадці поблизу Урожайного Великан зустрів і 2024 рік. У новорічну ніч, говорить, росіяни вирішили влаштувати «феєрверк» — стріляли трасуючими кулями в повітря та випустили кілька автоматних черг в сторону українських позицій.
«Коли подивився у тепловізор, то почув як біля вуха просвистіла снайперська куля. Неприємно було. І як «Васильок» стріляв по два снаряди теж не сподобалося», — сміється Великан.
Сьогодні Великан продовжує виконувати завдання на визначених позиціях та мріє побувати на стадіоні улюбленої команди в Мілані та подорожувати Італією. Говорить – плани на майбутнє допомагають підтримувати бойовий дух.
«Дуже хотів побувати в Маріуполі. Хлопці розповідали, що це дуже гарне місто. І мрію потрапити на стадіон до улюбленої футбольної команди. Після перемоги. А поки – виконуємо роботу яку маємо робити», — підкреслює чоловік.
Підготувала до публікації
Юлія ЛАПОЧКІНА,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
