Андрій, позивний «Фіфа», родом із Кривого Рогу. До повномасштабного вторгнення жив звичайним цивільним життям — мав сім’ю, працював керівником торгового відділу компанії, що займалася продажем напоїв
На військовому обліку стояв, однак строкову службу не проходив. Та коли ворог почав просуватися вглиб країни, рішення прийшло швидко. Каже просто: коли до твого міста залишаються лічені кілометри — треба діяти.
До війська Андрій приєднався у складі 43 окрема механізована бригада. Спочатку потрапив до розвідки, а згодом був відібраний до роти ударних безпілотних систем.
З перших днів служби працював поруч із побратимами на одному з найдинамічніших напрямків сучасної війни — у небі. Сьогодні за його плечима вже понад три роки служби, і цей шлях став не просто роботою — став частиною життя.
За цей час бойова робота змінилася кардинально. Якщо на початку підрозділи з DJI Mavic поєднували розвідку та нанесення ураження через скиди, то зараз основний акцент змістився.
FPV-дрони взяли на себе значну частину ударної роботи, а екіпажі Mavic дедалі більше виконують роль очей підрозділу — знаходять цілі, коригують, ведуть спостереження та забезпечують ситуаційну обізнаність. За словами Андрія, змінилася не лише техніка — повністю змінилася тактика ведення бою.
Коли говорять про майбутнє після війни, Андрій не будує гучних планів. Каже, що спершу хоче просто повернутися додому і виспатися. Але водночас зізнається — що довше служиш, то важче уявити себе поза військом.
Попри те, що на цивільній роботі його чекають, сьогодні він більше схиляється до того, щоб залишитися у війську. Бо переконаний: поруч із таким сусідом сильна армія — це не вибір, а необхідність існування держави.
Юлія ЛАПОЧКІНА,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
