На Краматорівському кладовищі, повідомляє Весь Кривий Ріг, 4-го січня простились з нашим земляком Олександром ГОРБАТЮКОМ, учасником Майдану, що поліг в бою з окупантами
В мирному житті Олександр Володимирович ГОРБАТЮК виховував з дружиною 9-річну доньку та 6-річного сина. Був мобілізований до лав ЗСУ, боронив рідну землю.
1-го січня, вірний присязі та українському народу, поліг на полі бою під час виконання бойового завдання.
Олександру нещодавно виповнилось 36 років.
Вічна пам’ять Герою!
Дружина присвятила коханому щемливі рядки.
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ТОБІ, КОХАНИЙ…
Ви не кажіть, що я вдова.
Хоча, ночами гірко плачу, та бережу
в душі слова тому, кого вже не побачу..
Я відчуваю погляд той,
ті очі, в них тепла багато.
Я знаю, поряд мій Герой, тільки не можу обійняти…
Зранку для тебе кава на столі.
Сорочки твої вчора прасувала.
Душа твоя безсмертна на землі, бо доля нас навіки поєднала…
Поруч з тобою, ніби квітка розцвіла.
Життя побачила, коханою я стала.
На крилах щастя в світ летіла і жила.
І чогось більшого від долі не чекала.
Ти всесвіт мені весь подарував.
Найкращий чоловік, люблячий тато.
Ради сім’ї старався, працював.
Поруч з тобою завжди було свято…
Ти своїм дітям душу віддавав.
Любив зібрати за столом родину.
Завжди на позитиві, жартував, любив свій край і рідну Україну….
Був на Майдані — волю здобував.
Мріяв у цій державі щось змінити.
А руки золоті від Бога мав, старався, щоб могли ми гідно жити…
Скільки в нас планів, світлих мрій було.
Дім збудувати і дітей зростити…
Та люте зло з московії прийшло, пішов ти Україну боронити…
Ішов у бій не ради нагород, не ради гроші, орденів, чи слави.
За мирне небо і за свій народ, за волю української держави.
Молилася за тебе всім святим.
Просила в Бога, щоб беріг він дітям тата.
Ти обіцяв вернутися живим, і з Перемогою просив тебе чекати ..
У домовині в хату привезли…
На згадку дітям прапор залишили.
З грудей у мене душу відняли, з того часу, коли почула «вбили».
Просили діти «тату, відкрий очі».
Тебе з хоругвами несли на цвинтар, з хати…
Я не вдова…
Сильною бути хочу, щоб замінити нашим діткам тата…
Без тебе холодно і я вночі не сплю.
Болить душа, змиритися не можу.
Час не лікує, досі я люблю, та повернути час ніхто не зможе.
На цвинтарі шепочуть прапори.
Весняний вітерець поміж садками..
Я знаю, на нас дивишся згори й благословляєш Божими руками…
Юлія ЛАПОЧКІНА,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
