Як розповідає «Військова частина 3011 Національної гвардії України», поранений у ближньому бою, знаходячись в оточенні під Часовим Яром, гірник з Кривого Рогу кілька днів разом з побратимами відбивав ворожі штурми. Така історія нацгвардійця Сергія
З перших днів війни він пішов добровольцем до лав Національної гвардії України, залишивши позаду 30-річний стаж машиніста гірничо-збагачувального підприємства.
Батько двох дітей, дідусь чудової онуки, цінний досвідчений спеціаліст, він міг потрапити під бронювання, але обрав інший шлях.
«Я вважаю, що кожен чоловік має стати на захист своєї Батьківщини. Онука спитала, діду, чому ти йдеш воювати? Я сказав: щоб захищати тебе та інших діток», — розповідає Сергій.
Нацгвардієць говорить, що навіть виходити на позиції, долаючи кілька кілометрів, було тяжко не тільки через перебіжки з вагою спорядження у 50 кг. Над ними постійно висіли ворожі дрони-розвідники, які корегували ворожих снайперів та важкого озброєння.
«Перший день в окопі під Часіком по рації передають, що загроза КАБів, потім ракетна загроза, працюють вертушки, потім fpv-дрони, потім лізе їх піхота оточувати, і цей круговорот 24/7», — згадує боєць.
День, коли Сергій отримав поранення, так само був напруженим.
«Ближче до вечора, як і зазвичай, вони почали прострілювати наш квадрат, їх постійно підтримували їхні дрони. Підійшли вони якось непомітно, метрів на 30 від нас, це була ворожа штурмова група, судячи з методів та екіпіровки. Ми з напарником відкрили вогонь у двох напрямках. Частково ми ліквідували групу, решта відійшли. Я отримав поранення у ногу, наклав собі турнікет», — говорить військовий.
Нацгвардієць підкреслює, що навички медичної підготовки врятували йому і кінцівку, і, врешті, життя.
«Всім, хто їде на нуль, завжди говорю: робіть упор на медицину, не панікуйте під час поранення, бо час йде на хвилини», — акцентує Сергій.
Ворожий штурм було відбито, але боєць разом з побратимами опинився в оточенні.
«Це був червень, спека, наші запаси швидко закінчились. Але нам постійно робили скиди з дронів- воду та їжу. Ми продовжували тримати оборону, аж допоки наші побратими-розвідники не прийшли нам на допомогу. Вони вирішили виводити нас з оточення дорогою, яка була щільно замінованою. Один з хлопців навіть сам отримав поранення, тим не менше робив все, щоб нас вивести з оточення. Потім сусідні втрачені позиції Силами оборони було відбито. Це героїчні хлопці. Попри постійні обстріли та мінну небезпеку, нам вдалося успішно дістатися до точки евакуації. Завдяки тому, що я правильно наклав турнікет, ногу вдалося зберегти, чому дуже дивувалися потім медики», — розповідає про бої Сергій.
Згадуючи той місяць на нулі, оборону позицій в оточенні, гвардієць говорить, що страху не відчував.
«В якийсь момент постійна небезпека стає навіть буденністю. Я побратимам завжди говорю, не бійтесь, ми на своїй землі, ми нащадки героїчних козаків, хай вороги бояться», — ділиться нацгвардієць.
За мужність та відвагу боєць був нагороджений медаллю «За хоробрість в бою».
Жартує — пообіцяв дружині, що отримає три нагороди.
«Залишилось ще дві, тому я не дочекаюся вже, коли вилікуюсь та повернуся до своїх побратимів, разом продовжувати нищити окупанта», — говорить Сергій.
Юлія ЛАПОЧКІНА,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
