16 квітня вчителі Криворізької гімназії №118 та близькі восьми полеглих героїв вшановували їх пам'ять та віддавали шану, адже на стінах закладу урочисто відкривали меморіальні дошки на їх честь. Пам'ять про їх внесок у захист нашої країни та рідного міста назавжди буде закарбованою в камені та доступною для майбутніх поколінь.
Сергій Баранько, Сергій Брикайло, Максим Гончар, Владислав Козлов, Сергій Лізак, Іван Соя, Антон Чебручан, Олег Пашко – випускники КГ №№118, які заради свободи і незалежності України віддали найцінніше – своє життя.
Сергій Баранько до війни працював бригадиром газорятувальників на «АрселорМітталКривий Ріг», захоплювався боксом. На фронт пішов добровольцем, служив у 92-ій механізованій бригаді у місті Харківщині. Загинув 10 жовтня 2022 року біля міста Куп'янськ при виконанні бойового завдання
«Дуже серйозний, дуже такий вольовий хлопець. Відповідально ставився до всього, хлопець цілеспрямований. Втрата важка», — розповів про полеглого побратим.
Криворіжця нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня, нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня, посмертно.
Сергій Брикайло став на захист цілісності України у 2015 році, ветеран АТО. Після мобілізації служив на Донеччині та Луганщині старшим сержантом, командиром механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону.19 жовтня 2022 року під час виконання чергового бойового завдання Сергій Брикайло загинув у районі населеного пункту Нова Кам'янка Бериславського району на Херсонщині.
Нагороджений медаллю «За військову службу Україні», медаллю «За оборону рідної держави», нагрудним знаком «За зразкову службу», нагрудним знаком «Учасник АТО», нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня — посмертно.
Максим Гончар у мирний час працював в цеху прокатного стану на «АрселорМітталКривий Ріг». У 2020 році брав участь у бойових діях під час операції об'єднаних сил (ООС). У 2022 році вступив у Харківський військовий інститут, але так про це і не дізнався. Максим загинув 25 лютого 2022 року біля населеного пункту Новий АйдарЛуганської області, де і похований. Тіло захисника рідні досі не можуть повернути додому. Чоловіка нагородили орденом «За мужність» III ступеня, посмертно.
Владислав Козлов до повномасштабного вторгнення працював на «АрселорМіттал Кривий Ріг» помічником машиніста тепловоза. 25 лютого 2022 року Владислава мобілізували до лав ВСУ. Хлопець став штурмовиком. Мужньо виконуючи бойове завдання 19 липня 2023 року загинув поблизу населеного пункту Приютне Запорізької області.
Посмертно старшого солдата, нагородили нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня.
Сергій Лізак працював учнем електрослюсаря (слюсаря) чергового та з ремонту устаткування учнівської дільниці шахти «Криворізька» на Криворізькому залізорудному комбінаті. 5 квітня 2022 року, його призвали до лав ЗСУ, як досвідченого солдата, був стрільцем. Загинув Сергій 13 серпня 2023 року у бою в районі населеного пункту Урожайне Донецької області.
За виявлену звитягу та мужність нагороджений відзнакою Президента України «Хрест бойових заслуг», нагрудним знаком «Ветеран війни», нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня, посмертно.
Іван Соя У мирному житті активним: навчався у Львівському Національному університеті імені Івана Франка, свого часу грав за ФК «Кривбас-84». З початку повномасштабного вторгнення взяв до рук зброю. Служив у 60 піхотній Інгулецькій бригаді. Брав участь у звільненні Херсонщини, тримав оборону Бахмута, останнім часом перебував на Харківському напрямку.
Загинув воїн 24 листопада 2023 року під час виконання бойового завдання в околицях селища Лиман-Перший. Оборонець нагороджений нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІI ступеня, посмертно.
На Донеччині загинули Антон Чебручан та Олег Пашко. Антон загинув 1 грудня 2022 року в районі населеного пункту Мар'їнка. Посмертно його відзначили нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня, медаллю «За військову службу Україні». Олег Пашко був ветераном АТО, загинув у бою поблизу населеного пункту Красна Гора Донецької області 12 січня.2023 року. Солдат, нагороджений нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІI ступеня, посмертно.
«Чуйний, справедливий, чесний, добросовісний був. Любив Україну, любив сім'ю, дужелюбив всю сім'ю. Бабушку, сестру, племінників», — розповіла бабуся Олега.
Поділилася спогадами про учнів Оксана Чернякова виконуюча обов’язки директора Криворізької гімназії №118: «Я особисто пам’ятаю Максима як дуже активного, громадського активіста, який завжди ініціював якісь цікаві ідеї і проекти в школі. Це людина була дуже світла, відкрита. Він завжди відстоював і мав власну позицію, власну думку на все. Для нього завжди було слово честі найголовніше і найвизначальніше. Іван Соя був мій особисто учень. Я його випускала в 11 класі. Я запам’ятала Івана, як надзвичайно світлу людину. Дуже приємно було, коли Ваня був визнаний кращим спортсменом року. Ваня щирий, добрий, відкритий, і пам'ять про нього буде жити в серця його рідних, друзів, наших вчителі в і особисто у мене».
«Немає таких слів, щоб виразити наше горе, нашу жалобу за нашими героями. Головне, що нам залишається це пам'ять і пам'ять за ними житиме вічно. Житиме перш за все в наших серцях, житиме в цих меморіальних таблицях, які встановлюються в нашому місті. В назвах вулиць, у меморіальному комплексі, який ми обов’язково побудуємо, головне в нашій пам'яті і в наших дітях, в дітях героїв», — зазначив Голова ради оборони Кривого Рогу Олександр Вілкул.
Раніше ми писали, що у вічність провели криворіжця Ігоря Мельника.
