У в/ч 3011 НГУ розповіли історію криворізького військовослужбовця на псевдо «Мінус». У лавах Нацгвардії він від 2023 року.
Згадує, як долучався до бойових дій на Донецькому напрямку. Боронив позиції в районі Урожайного. Тоді з першого виходу було відчутно, що таке «нуль». Рашисти цілодобово застосовували міномети, вертушки, КАБи. Доводилося постійно удосконалювати укриття, аби не було загрози життю.
«Ми копаємо, копаємо, копаємо, і коли розвідка передає, що є спроба ворожого прориву, ми кидаємо лопати і займаємо кругову оборону, кожен на свій сектор. Цей кругообіг тривав безперервно», — сказав він.
Майже місяць військовий таким чином провів чергування за кількасот метрів від ворога. Напередодні виходу з позицій окупанти обстріляли дислокацію наших хлопців з РСЗО. Прильоти були в трьох метрах.
«Я завжди в норі так розташовувався на випадок обстрілу, щоб якнайменше постраждати. Це врятувало. Я відчув удар, вибуховою хвилею мені розірвало барабанні перетинки, моє тіло інтуїтивно поповзло глибше в нору. Коли обстріл закінчився, ми зробили перекличку. Всі живі, але були 300-ті», — додав боєць.
Поранених уламками евакуювали, а «Мінус» з акубаротравмою виходив до точки евакуації разом з іншими «легкими». Йти довелося понад 8 км, постійно переховуватись. Наші дісталися безпечної точки та були направлені до лікарень. У підрозділі криворіжець знайшов друга – Романа.
«Я знав також і родину Романа, ми добре спілкувалися. На ПДД наші ліжка стояли поруч. І ось я, вже поранений, виходив, а він навпаки заходив на позиції. Пройти можна було тільки по одному, по дуже вузькій стежці біля величезної воронки від снаряду. Я бачу як зараз: він стоїть на виході, пропускає нас. Чую його голос: «Де Мінус?» Роман вже знав, що мене затрьохсотило. Я обізвавсь: «Я тут». Ми призупинились, стукнулися кулаками і все… Потім в лікарні я дізнався, що Рома загинув. Пам'ять про нього завжди зі мною. Дружба з цією людиною стала для мене дарунком долі», — додав оборонець.
Після лікування «Мінус» тепер служить у мобільній вогневій групі.
«Це моя робота і дуже відповідально ставлюся до неї . Адже від цього залежить життя людей. Це моя головна мотивація», — додав земляк.
Нагадаємо, раніше ми давали історію Івана з Кривого Рогу, який служить у 151-ій ОМБр і мріє про безпеку усіх українських дітей.
