«Якби мені у березні 2022 року показали карту боїв у 2026-му і описали, як ми воюватимемо, я б не повірив», — посміхається Олександр на позивний «Пан», шахтар з Кривого Рогу
Сьогодні він — помічник командира стрілецького батальйону з артилерії 17-ї окремої важкої механізованої бригади. Його цивільне життя було міцно пов’язане з рідним Кривим Рогом: працював прохідником на шахті ім. Фрунзе, згодом — електромонтером на заводі гірничого обладнання.
За плечима мав і військовий досвід: у 2015–2016 роках мобілізувався через Жовтнево-Тернівський ТЦК та служив начальником групи авіаційного обладнання у 7 ОБПАА.
Коли у березні 2022-го ворог підступав до рідного міста, Олександр без вагань знову вдягнув військову форму. Очолив взвод у новоствореному стрілецькому батальйоні 17 ОВМБр, а згодом прийняв роту, та перейшов до управління вогнем.
Для Олександра еволюція цієї війни пройшла прямо перед очима:
2022: Війна маневрів та колон. Усе летіло шкереберть, панував рух. Ворог пер нахабно, ми палили їх із засідок за допомогою «NLAW» та «Стугн». Основна сила — артилерія «по площах». «Мавіки» лише з’являлися, а FPV ще не було. У підрозділі воювали вкрай вмотивовані добровольці з цивільного життя.
2023–2024: Окопна війна. Ворог випалював посадки КАБами й пускав «м’ясні штурми». З’явилися перші FPV, але рулили артдуелі. Стрілецькі бої стали рідкістю — 90% втрат приносили осколки. Склад змінився: прийшли старші, мобілізовані бійці, яких доводилося вчити виживанню з нуля.
2026: Технологічний абсолют. Поле бою стало «скляним». Накопичення сил неможливе — воюємо групами по 2–4 бійці під прикриттям РЕБ. У нас впровадили підрозділ БПЛА, нічні FPV замінюють артилерію. Війна пішла під землю. Кожен солдат тепер — інженер, який розуміє частоти, пропелери та стріми. Виживаємо технологіями й дисципліною.
Тим, хто сьогодні вагається щодо мобілізації, «Пан» радить відкинути страх:
«Не бійтеся. Тут величезний вибір посад, де ваші цивільні навички — технічні, інженерні чи логістичні — будуть використані на всі 100%. Спершу буде навчання. У нас потужна база та інструктори з реальним фронтовим досвідом. Командири дбають про людей, бо життя воїна — це найбільша цінність. Ви ніколи не залишитесь наодинці: поруч завжди буде старший побратим, який навчить, підкаже і підтримає».
Попри щохвилинну напругу та відповідальність, Олександр чітко знає, за що стоїть.
Вдома, у Кривому Розі, на нього чекають найрідніші — дружина Юлія та син. Їхня безпека — це і є його головна мотивація та його особистий фронт.
Відділення комунікацій 17-ї окремої важкої механізованої Криворізької бригади ЗС України,
ДАЙДЖЕСТ,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
