На фасаді КГ №61 встановили пам’ятні дошки двом випускникам, які поклали свої життя, даючи відсіч російським загарбникам. Вони за власним бажанням пішли до війська, адже не могли лишатися осторонь, коли країна їх потребувала.
Генадій Скрипник закінчив освітній заклад у 1991 році. Після здобуття професії токаря пішов до армії. Служив у Луганську в танкових військах. Після демобілізації працював за фахом у рідному місті, а згодом — водієм БелАЗу на гірничо-збагачувальних комбінатах міста.
«Для мене він був надзвичайною людиною. Він з малечку захищав, навчав, як жити вірно та достойно, як цінувати кожну мить життя, як допомагати оточуючим, близьким, родичам і навіть простим незнайомим людям. Завжди іти вперед, незважаючи ні на що. Коли в житті траплялася якась ситуація, не дуже приємна, казав: «Віта, в тебе все вийде, ти все зможеш, все здолаєш». Завжди давав настанови, завжди мав гарне слово підтримки. Це для мене дуже велика втрата, бо він мені з дитинства, можна сказати, заміняв батька. Він був для мене дуже близьким», — розповіла Вікторія Макарова, молодша сестра Героя.
3 березня 2022 року Геннадій добровольцем пішов захищати Україну, став стрільцем 2-го відділення 2-го стрілецького взводу, роти, батальйону військової частини 3011 Національної гвардії України.
Півтора роки чоловік захищав важливий об'єкт в Кіровоградській області. У вересні 2023 року отримав направлення до Урожайного на Донеччині. На цьому напрямку він і зустрів свій останній бій 1 жовтня 2023 року.
За особисту мужність і героїзм, самовідданість та вірність Геннадій Скрипкін був посмертно нагороджений низкою відзнак:
— Орденом «За мужність» III ступеня ;
— Нагрудним знаком «За мужність і відвагу»;
— Нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня.
Значно молодшим був Іван Гамолін. Він закінчив навчання в школі у 2019 році. А потім у Криворізькому професійному гірничо-технологічному ліцеї здобув професію зварювальника. Роботу знайшов на «Новопільському молокозаводі».
«Іван запам'ятався мені хлопчиком з допитливими очима і завжди з посмішкою. Вихований та відповідальний учень. Бувало десь допускався помилок, але будучи вже школярем, виправляв їх так, щоб я навіть не дізналася. В той час дівчатка завжди були оточені його увагою, а для хлопців він був справжнім другом. Для класного керівника такий учень — подарунок Бога. Він завжди допомагав, коли не попроси, він ніколи не відмовлявся. Тому зовсім не здивувалися, що в такому ранньому віці пішов захищати Україну. Він став для нас, напевно, справжнім янголом-охоронцем, який буде захищати нас до сьогодні», — розповіла про шкільні роки Героя його класна керівниця Світлана Олегівна.
Юнак у 19 років пішов боронити нашу країну. У березні 2023 року уклав контракт із ЗСУ. Після чого пройшов навчання, спочатку у Львові, потім в Англії. Мріяв по закінченню навчання стати інструктором у навчальному центрі Збройних Сил України.
Іван встиг дослужитися до звання старшого солдата. Воював навідником 1-го кулеметного відділення кулеметного стрілецького батальйону легендарної 93-ї бригади «Холодний Яр».
Його молоде життя обірвалося 5 червня 2024 року поблизу населеного пункту Андріївка, Бахмутського напрямку. За виявлені на службі мужність і героїзм, Івана Гамоліна відзначили нагрудним знаком «Золотий хрест» у 2023 році та нагрудним знаком «За заслуги перед містом» III ступеня (посмертно).
Їх подвиги не будуть забуті, про них пам’ятатимуть крізь роки і розумітимуть, яка насправді незмірна ціна мирного життя.
Раніше ми писали, що війна забрала життя криворіжця Богдана Кучеренка.
