Як розповідає «60-та окрема механізована Інгулецька бригада», боєць з позивним «Буг» на позиції у Тернах пробув 35 днів. Перший день — і вже все горить
…Нас вирахували «пташки», позицію розбили за кілька годин.
Якимось дивом я встиг забігти в укриття.
Зі мною ще двоє хлопців.
Сиділи там до вечора.
Пізніше зайшов ще один наш — позивний «Зять».
Їхню позицію теж розтрощили.
Для мене це був перший вихід, для нього — зовсім ні. Він пояснював, як діяти, щоб не підставити побратимів, як вижити. Завдяки йому ми зуміли вийти.
А що мені врізалося в пам’ять — це книжки. Та хата, в якій ми спочатку ховалися, була вся в книжках. Багато. Хтось збирав усе життя — і книжки, і газети. Газети охайно складені, книжки на полицях.
Коли я тільки зайшов у Терни, ще були хати.
А коли виходив — уже самі фундаменти.
Зараз, думаю, там не залишилося нічого.
Росіяни стерли все з лиця землі.
Російське командування давало завдання своїм бійцям взяти Терни ще до кінця листопада 2024 року. Але частина села досі залишається сірою зоною.
Хоча, те що залишилося від Тернів, навряд чи можна назвати селом.
Та я буду пам’ятати його іншим — і пам’ятатиму книжки невідомої мені людини, у якої ми знайшли прихисток…
Юлія ЛАПОЧКІНА,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
