Сергій за плечима має 30-річний стаж машиніста гірничо-збагачувального підприємства. Батько двох дітей, дідусь, досвідчений спеціаліст міг би обрати бронювання від війська. Але він пішов іншим шляхом – поповнив лави військової частини 3011 НГУ. Його історію розповіли у в/ч.
Нацвардієць згадує, що складності на службі були не лише через перебіжки з вагомим спорядженням. А й через те, що над нашими військами постійно висить ворожа повітряна розвідка, яка веде коригування.
«Перший день в окопі під Часіком по рації передають, що загроза КАБів, потім ракетна загроза, працюють вертушки, потім fpv-дрони, потім лізе їх піхота оточувати, і цей круговорот 24/7», — згадує боєць.
День, коли воїн отримав поранення, був не менш напруженим. Окупанти ближче до вечора прострілювали його з побратимами квадрат за підтримки БПЛА.
«Підійшли вони якось непомітно, метрів на 30 від нас, це була ворожа штурмова група, судячи з методів та екіпірування. Ми з напарником відкрили вогонь у двох напрямках. Частково ми ліквідували групу, решта відійшли. Я отримав поранення у ногу, наклав собі турнікет», — розповідає військовий.
Гвардієць підкреслює, що знання з медичної підготовки врятували йому життя та кінцівку. Тому кожному, хто їде на «нуль», він завжди каже про акцент на медицину. Під час поранення не потрібно панікувати. Бо час йде на хвилини. Штурм рашистів було відбито. Але сталося оточення.
«Це був червень, спека, наші запаси швидко закінчились. Але нам постійно робили скиди з дронів- воду та їжу. Ми продовжували тримати оборону, аж допоки наші побратими-розвідники не прийшли нам на допомогу. Вони вирішили виводити нас з оточення дорогою, яка була щільно замінованою. Один з хлопців навіть сам отримав поранення, тим не менше робив все, щоб нас вивести з оточення. Потім сусідні втрачені позиції Силами оборони було відбито. Це героїчні хлопці. Попри постійні обстріли та мінну небезпеку, нам вдалося успішно дістатися до точки евакуації. Завдяки тому, що я правильно наклав турнікет, ногу вдалося зберегти, чому дуже дивувалися потім медики. В якийсь момент постійна небезпека стає навіть буденністю. Я побратимам завжди говорю, не бійтесь, ми на своїй землі, ми нащадки героїчних козаків, хай вороги бояться», — ділиться про бої Сергій.
За проявлену звитягу чоловік отримав медаль «За хоробрість в бою».
Нагадаємо, раніше ми давали історію «Джокера», воїна 17-ї окремої танкової Криворізької бригади імені Костянтина Пестушка.
