«Коли розумієш, що обрав професію не дарма!» — до Дня рятувальника історія Андрія Світайла

АНДРІЙ СВІТАЙЛО – гірничорятувальник, командир відділення Державного воєнізованого гірничорятувального загону ДСНС України. Він працює в загоні з 2014 року, починав з респіраторника, а до цього вивчав фінанси та аудит. Його історію розповіли у пресслужбі ДВГРЗ ДСНС України. Вибір професії «Я з самого дитинства хотів працювати з фінансами, але коли вступив до інституту, зрозумів, що не бачу себе офісним працівником. Я з шахтарської сім’ї, яка мешкає в місті, де багато підприємств з підземного видобутку залізної руди, тож з дитинства знаю, хто такі гірничорятувальники. Сумнівів не було — я забрав документи й вступив до гірничого коледжу. Читайте також: З 10 вересня Дніпропетровська область долучається до оновленої програми «єОселя» Перша аварія «Звісно, я пам’ятаю свій перший виїзд, де я відчув, що обрав цю професію не дарма. На одному з комбінатів гірничого підприємства сталося руйнування будівлі перевантажувального вузла, внаслідок чого двоє працівників опинилися під завалами». Віра в дива «Чи вірю я в дива? Звісно! Пам’ятаю, як ми готувалися до Святвечора, в принципі, як і більшість родин. Зрозуміло, що сьогодні війна і важко думати про святкування будь-яких свят, але ж Святвечір — це святе. Тривога, безліч повідомлень у месенджерах — на місто летить балістика. Вибух, дуже потужний вибух. Диспетчер повідомляє, що зруйнований цілий під’їзд багатоповерхівки. Ну які вже там свята… Ми вирушили на місце надзвичайної події. Перша думка після побаченого — скільки ж там може бути жертв, адже на Святвечір зазвичай родини збираються разом. І тут сталося перше диво — нам повідомили, що на той момент у домівках, які просто склалися у перший поверх, нікого не було. Стало трохи легше. Потім повідомили, що на першому поверсі був магазин, у якому, ймовірно, перебувала жінка, продавець магазину. До місця одразу ж приїхала її донька і почала їй телефонувати. Чесно кажучи, шансів було дуже мало, аж раптом: «Алло, донечко, я жива, але я не можу рухатися, бо мене затисло». Для нас і команди рятувальників це було справжнім натхненням, тож ми почали розбір завалів. Приблизно через чотири години нам вдалося до неї дістатися, вона була майже неушкоджена. Розумієте? Над нею зруйновано три поверхи, а вона залишилась цілою. Ось тоді я повірив, що дива існують». «Мрія одна — закінчення війни!». Раніше ми писали: У Кривому Розі продовжуються змагання Veterans Family Games, які об’єднують ветеранів війни, учасників бойових дій та членів їхніх родин. 

Джерело