Як наголошує «253 окремий штурмовий полк «Арей», командир має знати як теорію застосувати на практиці. А також добре орієнтуватися у змінах на війні, які зараз відбуваються кожні місяць-два, повідомляє Весь Кривий Ріг
Крім того бійці почуваються значно впевненіше, коли командир поруч під час виконання задач. Так вважає очільник другого штурмового батальйону полку «Арей» Андрій з позивним Доцент.
Андрій народився у Кривому Розі. Після сьомого класу вступив до Криворізького ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою. Далі – Одеський інститут сухопутних військ. Закінчив у 1998 році за спеціальністю начальник речової та продовольчої служби.
Служив у 128-й дивізії (зараз 128-ма окрема гірсько-штурмова бригада) з 1998 по 2002 рік – на Закарпатті.
«Були періоди коли звільнявся з військової служби, а потім поновлював свій військовий шлях», – згадує Андрій.
На момент початку повномасштабної війни Андрій вже служив в криворізькому окремому батальйоні територіальної оборони. Ще у перші дні січня підписав контракт.
24 лютого якраз був на чергуванні.
Відбулися перші прильоти по складам.
«Одразу почали розгортатися. Приймати певні рішення. Відчував велику ненависть, бо вже була інформація про те, що вони роблять. Паніки – жодної. Я з молодих років був підготовлений», – каже військовий.
Виконував завдання на Високопіллі на Херсонщині, у Великій Долині на Криворіжжі.
Очолював групу з двох десятків бійців, бо добре знав місцевість.
Виходив з побратимами з напівоточення.
«Ми нормально вийшли. Щоправда довелося зупинитися в певний момент, бо двох бійців не дорахувався. Зв’язався з ними – відповіли, що йдуть вздовж залізниці. Стоп! А сонце з якого боку? Ліворуч, відповідають. То ви ж в сторону ворога ідете, кажу. Довелося вертатися за ними», – з усмішкою пригадує Доцент.
В «Арей» Андрія відправили так би мовити «набратися досвіду».
Й він вирішив лишитися.
«У мене рота була – пацани робили роботу. Не по книжці, а за рахунок духу. Ще ображалися, коли когось не включали в групу. Казали: «Я щось програв, що пацани ідуть, а я ні». Фенікс, Снек, Шарік… Прості хлопці. Дикою ротою називали нас», –говорить командир.
Андрій воював у Великій Олександрівці, Нікополі, Дорожнянці, Тернуватому, Великій Новосілці, Веселому, Старомайорську, на Запорізькому напрямку, в Курській області, на Донецькому і Сумському напрямку, знову на Запорізькому. Широка бойова географія і біографія.
«Для командира важливо знати теорію й уміти застосовувати її на практиці. Зараз бойові дії змінюються дуже швидко. Раніше раз на чотири-шість місяців. Зараз кожен місяць-два щось нове. Треба працювати на випередження, щоб ворог нас наздоганяв. Настрій у хлопців звісно піднімається, коли командир поруч під час виконання завдань. В «Ареї» всі бойові. Командири в тому числі. Є гарний вислів: за Україну не треба вмирати, а треба вбивати. Будемо відстоювати країну до перемоги, й заради тих, хто загинув».
ДАЙДЖЕСТ,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
