6 вересня Кривий Ріг простився з ветераном війни Віктором Дмитровичем Яцюком. Він з перших днів повномасштабного вторгнення добровільно став на захист України, вступивши до лав військової частини №3011 Національної гвардії. При цьому, Віктор Дмитрович лікував онкохворобу, а 31 серпня його серце зупинилося. У чоловіка залишилися дружина, доросла донька і старенька мама.
У молодості Віктор Дмитрович був моряком. Він залюбки ділився цікавими історіями з часів роботи на кораблі. А як повернувся на сушу, влаштувався на роботу у рідному місті. З коханою дружиною виховав доньку.
У перші дні повномасштабного вторгнення добровольцем пішов на фронт. Не зважав, що вік уже не той. Просто не міг сидіти вдома, коли у країні розпочалася війна.
Племінниці дружини він сказав: «Як твій батько захищав Україну в 2015, так і я буду захищати до останнього». Батько Єлизавети похований на Алеї Слави. Сама дівчина з теплом згадує про померлого: «Дуже позитивна, добра людина, яка при кожній зустрічі нашій посміхалася. Навіть у найскладніші для себе часи завжди посміхався. Це дуже велика втрата. Він справжній герой».
Чоловік став нацгвардійцем у військовій частині №3011, був стрільцем. З побратимами звільняв Херсон, потім їх перекинули на Донецький напрямок.
«Хочу сказати, що це дуже сміливий, чутливий чоловік. Його називали «Батя». Він дуже багато нам допомагав, підказував, зі свого життєвого досвіду», – розповів побратим Віктора, Іван.
На службі Віктор Дмитрович отримав інвалідність 1 групи та повернувся додому. А з лютого почалася нова боротьба – з онкологією, проте здолати її чоловік не зміг. 31 серпня його серце зупинилося.
Чоловіка втратила дружина, батька – донька, сина – старенька мама .
Висловлюємо щирі співчуття родині. Вічна пам'ять герою!
Раніше ми писали, що на Запорізькому напрямку за Україну віддав своє життя електрогазозварник «АрселорМіттал Кривий Ріг» Роман Антончик. Він мріяв розвиватися у своїй професії, проте доля вирішила інакше.
