Артем Яловий геть не мав військового досвіду та, незважаючи на це, на початку повномасштабного вторгнення окупантів добровільно став на захист України. Служив чоловік старшим стрільцем механізованої роти 1 батальйону 129 окремої Криворізької бригади територіальної оборони. Через ворожий артилерійський обстріл воїн загинув 6 травня під час виконання бойового завдання на Донеччині.
В останню путь воїна проводжали рідні, близькі, друзі та знайомі. У мирному житті чоловік спочатку працював на водоканалі, а потім в управляючій компанії. Зі слів знайомих, в Артема була добра й весела вдача. Він вмів розв’язувати проблеми жартома, так легко, що й всі дивувалися.
До лав ЗСУ 44-річний Артем Яловий вступив з перших днів повномасштабної війни з російськими загарбниками. Служив у криворізькій 129 бригаді ТрО старшим стрільцем механізованої роти 1 батальйону.
«Артем пішов воювати добровільно через тиждень повномасштабної війни. Як і всі українці ми йому дуже вдячні за таку позицію. Він виконував бойові завдання у Херсонській, Запорізькій та Донецькій областях, – розповідає сваха загиблого Галина. – Була добра, чуйна й ласкава людина. Та й не стало…».
Свій останній бій Артем Яловий гідно прийняв у селищі Новобахмутівка 6 травня, що на Донеччині. Його життя обірвалося внаслідок артилерійського обстрілу. Без мужнього чоловіка лишилася дружина, без батьківської любові та турботи – троє дітей.
Артема Ялового посмертно нагородили нагрудним знаком «За заслуги перед містом» третього ступеню. Нагороду воїна передали його вдові.