24 жовтня – трагічний день для Кривого Рогу. У місті простилися з двома воїнами 33-річним Романом Горілим та 28-річним Віктором Ключевським. Роман боронив Україну на Бахмутському напрямку. Рідні втратили з ним зв'язок 4 місяці тому, сподівалися на диво, якого, нажаль, не сталося. Вдома на захисника чекали старші брати, батьки, дружина і донька. Віктор виконував бойові завдання на Запорізькому напрямі та загинув від осколкового поранення біля Роботиного. Чоловік був сиротою, у нього залишилася бабуся, два дядька і сестра.
Роман Горілий був третьою наймолодшою дитиною в сімї. Ще під час навчання в школі знайшов своє кохання. Дівчина у подальшому стала його дружиною та мамою чудової донечки. У Кривому Розі він здобув фах та працював на АрселорМіттал машиністом тепловоза. Хотів розвиватися професійно. Повномасштабне вторгнення зруйнувало усі плани чоловіка. Він став на захист рідної землі. Боронив кордони України на східних рубежах.
26 червня рідні втратили з ним зв'язок. Чотири місяці близькі сподівалися на диво, але довідка про експертизу ДНК обірвала їхні надії. Весь цей час побратими намагалися забрати тіло. Розповів про те яким на службі був та як загинув Роман командир роти на псевдо «Філ»: «Це прекрасна людина, герой України. Завжди позитивний, переживав за товаришів, підтримував їх. Для мене було честю з ним служити. Я можу сказати, що дуже цим пишаюся. Це були штурмові дії і нажаль для нього цей штурм став останнім. Пошукові роботи велися, але через щільний вогонь ми не могли дістати тіло. Боролися кожен день, керівництво намагалося, шукало можливості».
У хороброго воїна залишилися два старших брата, батьки, дружина і донечка.
Ключевський Віктор зростав без батьків, навчався в професійно-технічному училищі, а після влаштувався слюсарем на підприємство.
«Він був дуже добрим до усіх. Ніколи не жалівся, коли у нього щось боліло. Був життєрадісним, смішним, мав дуже гарну посмішку. Завжди хотів комусь допомогти, хоча у нього в житті було дуже багато проблем», – таким полеглий захисник назавжди залишиться в пам’яті подруги Ольги.
Чоловіка мобілізували 20 червня. Він став штурмовиком у 23 ОМБр та виконував бойові завдання на Запорізькому направленні. Дядько зідзвонювався з племінником кожного дня.
«Я з ним кожного дня говорив по телефону. Дзвоню йому в суботу питаю як він. А Вітя каже: «Я йду на нуль». Я йому казав: «Як повернешся набери». Так і не подзвонив. Я телефонував 17 числа, 18 – не у мережі. 19 нам повідомили», – розповів Вячеслав Ключевський.
Загинув відважний захисник біля Роботиного від осколкового поранення в голову. У нього залишилися бабуся, два дядька і сестра.
Прощалися з полеглими воїнами 24 жовтня.
Сьогодні Кривий Ріг втратив захисника зі 129-ої бригади Андрія Аніцоя.
