8 червня Кривий Ріг проводжав в останню путь Олександра Кашечка. У мирному житті чоловік багато років пропрацював на одному із промислових підприємств міста. Після початку повномасштабного вторгнення добровільно став до лав територіальної оборони. Пройшов Херсонщину, обороняв Запоріжжя та Донеччину. 1 червня зустрів свій останній бій на Бахмутському напрямку.
Олександру Кашечку було всього 43 роки. Багато років чоловік сумлінно пропрацював електриком на Південному ГЗК. Серед колег славився відповідальністю та працелюбством. Вільний час нерідко присвячував своїй пристрасті – дуже любив готувати. Разом із дружиною Олександр виховував дітей та жив своє неповторне життя, на яке мав ще багато планів.
Усі їх змінило повномасштабне вторгнення ворогів. Щоб захистити свою сім’ю та свій народ, до лав територіальної оборони став старший син чоловіка — Ігор. Слідом за ним пішов і Олександр. Служив він водієм мінометного взводу штурмової роти.
Разом зі своїм підрозділом Олександр пройшов чимало боїв. Воювали армійці на Херсонщині, стримували наступ ворога на Запоріжжя, а пізніше – перейшли на Донеччину, до, мабуть, найгарячішого напрямку – Бахмутського.
Там тривали жорстокі бої, але Олександр відважно виконував поставлені на нього завдання. 1 червня, під час одного із них, воїн став до своєї останньої битви, під час якої його серце зупинилося назавжди.
Без коханого чоловіка залишилася дружина, а без турботливого батька – два сина. Старший, Ігор, продовжує його справу, захищаючи країну зі зброєю в руках.
Редакція «Першого Міського» висловлює родині, близьким та усім, хто знав Олександра слова щирого співчуття. Вічна пам’ять та слава Герою!
