«Сміливість — це рішення діяти попри страх»: історія криворіжця «Остапа», який боронить Україну з перших хвилин великої війни
До 24 лютого 2022 року Вадим працював на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» прибиральником гарячих металів. Робота не для слабких, але справжнє гартування вогнем чекало попереду.
Сьогодні він — боєць із позивним «Остап», який пройшов шлях від навідника танка до водія логістики.
— Я пішов до Центрально-Міського РТЦК у перші ж хвилини війни. Але там мені сказали: «Чекай». Проте всидіти на місці я не міг. Оскільки раніше вже служив за контрактом навідником танка, поїхав напряму в 17 ОВМБр. Мене взяли без вагань. Свій бойовий шлях розпочав з оборони рідного Кривого Рогу, а далі були різні напрямки фронту, де ставало дедалі «гарячіше».
— Який епізод за ці роки війни закарбувався у вашій пам’яті найсильніше?
— Було багато всього: і виснажливі наступи, і відбиття ворожих атак. Але один штурм на Херсонщині досі стоїть перед очима. Ми засікли групу окупантів, які перебігали посадкою, тягнучи із собою ПТРК (протитанковий комплекс). Вони навіть не встигли його розгорнути. Ми спрацювали на випередження: один влучний постріл — і від тієї групи полетіли в різні боки лише «ніжки та ручки». Такі моменти закарбовуються у свідомості назавжди.
— Зараз ви змінили спеціалізацію і працюєте водієм з підвозу боєприпасів. Чи сильно відрізняється ця робота від танкових боїв?
— Коли переходив в інший підрозділ, чесно думав: «Ну, возити снаряди — це ж легко». Виявилося, все зовсім інакше. Це величезна відповідальність, постійний ризик і складна логістика під обстрілами.
— Як, на ваш погляд, змінилася війна за цей час?
— На початку танки були головною силою у наступах. Зараз війна змінюється. Я бачу, як стрімко розвиваються дрони та наземні роботизовані комплекси (НРК). Тепер доставку БК на самий «перед», на нульові позиції, все частіше роблять дистанційно. Це набагато безпечніше. Це техніка, яка реально зберігає життя наших військових.
— Що б ви сказали тим, хто зараз вагається або боїться мобілізації?
— Скажу відверто: ти не зобов’язаний бути героєм. Але ти можеш бути корисним настільки, наскільки ти до цього готовий. Не всі мають іти у штурмовики. Армії потрібні всі: медики, зв’язківці, водії, оператори дронів, інженери, кухарі, айтішники.
— А як щодо страху? Багато хто каже, що не йде саме через нього.
— Страх — це нормально. Всі, хто зараз на фронті, теж боялися і бояться. Сміливість — це не відсутність страху, а рішення діяти попри нього.
Вдома на Вадима чекають найрідніші — дружина та маленьке диво, 8-місячний син. Саме заради їхнього майбутнього «Остап» щодня сідає за кермо і виконує свою небезпечну роботу. Щоб рідна земля була вільною, а син ріс у мирі та ніколи не бачив того, що бачив його батько.
Відділення комунікацій 17-ї окремої важкої механізованої Криворізької бригади ЗС України,
ДАЙДЖЕСТ,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
