Позивний Рижуля: «Моя зустріч з росіянами була на відстані витягнутої руки». Розповідає в Кривому Розі Військова частина 3011 Національної гвардії України
Коли нацгвардієць Микола на псевдо Рижуля побачив противника перед собою, вони вже готувалися закинути гранату в бійницю – він встиг їх знешкодити першим.
Рижуля доєднався до лав 21-ї бригади НГУ на самому початку повномасштабної війни. Не чекаючи повістки, одразу з баулом речей, з’явився до військкомату.
Вже за місяць, у квітні 2022-го року, виконував бойові завдання в районі населеного пункту Новомихайлівка, на Донеччині. Згадує – тоді йому посміхалася фортуна, адже за 24 дні перебування на позиції не отримав серйозних поранень.
Потім – звільнення правобережжя Херсонщини, блокпости та охорона важливих державних об’єктів. Навесні 2024-го року Микола знову виїхав на Донеччину – тримав оборону селища Урожайне на Времівському напрямку.
Під час другої ротації на Урожайне Рижуля отримав поранення та майже втратив слух – перед його обличчям ворожий дрон здійснив скид гранати.
Після лікування та реабілітації нацгвардієць знову вирушив в Донецьку область – цього разу на Покровський напрямок, в район Єлизаветівки.
«В середині березня ми вийшли на позицію, до якої добиралися майже всю ніч. Вже на той момент вона була побита скидами, і в нас залишався лише бліндаж. Перші пару днів було відносно спокійно, а вже потім почалися штурми. Нам передали по рації, що на нас рухається ворожа техніка і потрібно «попрацювати» у визначеному напрямку. Їхав БТР. Побратим з «покемона» відкрив вогонь по ньому, зупинивши коли машина почала від’їжджати. Піхота, що спішилася, була «розібрана» «пташками». Але за кілька годин ми помітили одного «загубленого», що йшов вздовж посадки прямо на нас. Ганяли його з кулемета як зайця. Він вирішив сховатися під розбитим БТР-ом, але це його не врятувало», — розповідає Рижуля.
За деякий час в нічній тиші бійці почули звук – це була рація того «загубленого» російського піхотинця. Рижуля забрав її та ще декілька днів нацгвардійці передавали своїм інформацію про рух противника.
«Якось я стояв біля бійниці, закритої рабицею, та побачив дві пари ніг. Підняв очі – а там вже росіянин витягнув чеку та готувався кинути мені гранату. В цей момент я схопився за кулемет і дав чергу. Від пострілу той впав і зверху нього розірвалася його ж граната. Другого поранило. Він теж не вижив. Досі для мене не зрозуміло, як вони змогли так тихо підійти, і так близько – на відстань витягнутої руки», — говорить чоловік.
Позицію, де були військові, постійно «розбирали» скидами з дронів.
«Це була як карусель. Трохи збоку висів розвідувальний дрон і корегував скиди. Один прилітає – скинув і полетів, вслід за ним другий. І так по колу цілодобово. Не можна було навіть голови підняти», — пригадує Рижуля.
В один із днів на позицію прибіг побратим на псевдо Живчик.
Він приніс заряджені батареї та залишився із хлопцями.
«Це був кумедний випадок. У Живчика не було каски. Я пожартував, що скоро буде. За півгодини нас знову почали штурмувати – противник підійшов впритул до входу та закинув дві гранати нам. Після цього ми з автомату зробили простріл і затягнули вже ліквідованого росіянина всередину. Каска в нього була хороша, без «вух». При собі в нього були документи – він родом з Сахаліну. Пам’ятаю ще одного. Все, що він встиг сказати: «Пацани, я Рудік, с «Пятьорочкі». Вночі їх витягали з бліндажу, щоб не загороджували прохід. Коли ми виходили вже з позиції, навколо нашого бліндажа їх назбиралося 16», — говорить Микола.
Рижуля пробув на позиції 19 діб. В квітні змогли помінятися – виходили до безпечних позицій три доби.
А звідти – у госпіталь, на лікування та реабілітацію, аби відновити здоров’я та майже втрачений слух.
ДАЙДЖЕСТ,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
