Як розповідає «60 окрема механізована Інгулецька бригада», «Гасконець» — приклад того, коли позивний з характером збігаються. Родом з Кривого Рогу, у мирному житті працював електрогазозварювальником на комбінаті
Псевдо отримав коли одного раз почав рознімати бійку, а його побратим вигукнув — «цей Гасконець наш друг!», наче він герой із роману Дюма.
У 2022-му він сам добивався, щоб його взяли до війська.
Військкомати відмовляли: немає досвіду, проблеми з коліном.
Він не здавався — і потрапив у 60-ту ОМБр.
Там одразу попередили, що буде дуже складно.
Але «Гасконець» лишився, бо для нього війна — це захищати своїх.
Його звичайний день починається о четвертій ранку: кава, виїзд на позиції, моніторинг і боротьба з ворожими дронами. Найнебезпечніші моменти — «по сіряку», коли ворог діє на логістичних маршрутах.
Бувало, що ледве втікали від FPV, розбивали автівку, ховалися під деревами, але завжди викручувалися. РЕБу в хлопців на машині немає і побратим з позивним «Дід» під час руху читає молитву, а самі хлопці з автоматами в руках дивляться по сторонах — така схема працює завжди.
Історія, яка запам’яталась по роботі: коли збивали з побратимом ворожу фпвішку.
«Гасконця» контузило, а в побратима були уламкові поранення. Забігли у посадку. «Гасконець» почав перебинтовувати побратиму голову, а той крутиться постійно.
«Гасконець» і каже: «або ти зараз перестанеш крутитися або я тобі голову відіб’ю».
Змінили позицію і бачать, що летить ще одна фпвішка. В цей момент побратим хапає кулемет та кричить: «давай під той дуб, зараз зіб’ємо — вона мені винна».
Найбільша мотивація «Гасконця» — діти: «не буває чужих дітей, усі вони наші».
Вдома чекають дружина, брат і сестра.
В «Гасконця» багато хто з рідні воює, є навіть загиблі родичі. Проте воїн вірить — стояти треба до кінця війни, бо краще тут, з побратимами, ніж у тилу серед байдужих.
ДАЙДЖЕСТ,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
