Свідомий вибір, покликання та мрія про зустріч із рідними: історія криворізького гірничорятувальника Артема Шапоренка від пабліку «Державний гірничорятувальний загін ДСНС України»
Артем прийшов до Державного воєнізованого гірничорятувального загону у 2020 році. Сьогодні він — респіраторник оперативного гірничорятувального взводу.
Шлях до цієї професії був свідомим, хоча й не прямим. Після закінчення Криворізького національного університету за напрямом «Ливарне виробництво» та роботи машиністом кульового млина на рудозбагачувальній фабриці Артем знайшов своє справжнє покликання.
«Для мене ця професія — перш за все покликання, — ділиться Артем. — І якщо чесно, мені важко уявити, як на гірничорятувальника взагалі можна навчитися за чиїмись інструкціями чи лекціями. Це просто особистий вибір свого життя».
У пам’яті карбуються виклики, де кожна секунда — на вагу золота. Як-от нещасний випадок на одній із шахт Кривого Рогу, коли під завалом опинилися двоє гірників.
«Ми працювали у надважких умовах: висока температура у тупиковій виробці, тісний простір та постійний ризик повторного зсуву породи. Свідомість того, що там, під завалом, люди, змушувала викладатися на повну», — згадує Артем.
Окремо про виїзди після ракетних ударів Артем говорити не любить:
«Не хочу виділяти жодну з таких подій. Вони всі однаково жахливі. Ми регулярно залучаємося до ліквідації наслідків прильотів, я пам’ятаю кожен із них, але ділити їх чи порівнювати просто неможливо».
Буденність рятувальника вимагає величезного ресурсу, тому у вільний час Артем цінує тишу — можливість просто спокійно перезавантажитися без зайвого пафосу та шумного відпочинку.
«Головна мрія зараз тільки одна — знову бути поруч із родиною: дружиною та донькою, які через війну вимушені були виїхати. Іншого для мене просто не існує», — зізнається Артем.
Бажаємо успіху та якнайшвидшого здійснення головної мрії!
Юлія ЛАПОЧКІНА,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
