Як розповідає в Кривому Розі «Військова частина 3011 Національної гвардії України», у лавах Національної гвардії Євген з 2019 року. Скільки було ротацій на Схід – вже збився з рахунку
«Знаю кожну дорогу на Донеччині й навіть більше – загублені у полях безпечні шляхи, оскільки за чотири роки ротацій об’їздив всю область, головні її напрямки: Маріуполь, Волноваха, Мар’їнка, Бахмут»,- водій бронетанкової техніки нацгвардієць Євген про свій бойовий досвід та фронтові дороги.
24-річний боєць говорить, що на його очах розгорталася повномасштабна війна і він бачив, як російський агресор вщент знищував Донеччину.
На ротаціях в екіпажі Жені були різні завдання: евакуація поранених, вогнева підтримка та прикриття наших позицій, підвезення боєприпасів, спорядження, провізії, медикаментів.
Але незмінним залишалося одне: він постійно був за кермом, мав дбати про ввірену техніку та бути готовим виїхати на завдання вдень і вночі, за будь-якої пори року.
«Літо, «зеленка», пересуватися, маскуватися трохи легше. Осінь, зима — холодно і важко пересуватись», — говорить нацгвардієць. І додає: точно такі погодні переваги та недоліки знає і використовує ворог, про це постійно потрібно пам’ятати.
За крайньої ротації він був у складі евакуаційної групи – вивозив поранених побратимів з поля бою.
«Чи є острах перед виїздом? Так, є. Але довго розмірковувати над своїми емоціями просто немає часу. Ми летимо до точки евакуації крізь обстріли та зруйновані дороги: там чекають поранені й час йде на хвилини. Ворог підступно обстрілює без розбору в тому числі й цивільних: накриває певний квадрат і знищує на ньому абсолютно все. Тим, хто вперше приїздить на фронт, потрібен певний час, щоб зрозуміти картину обстрілів, де наші виходи, де ворожі. Головне, не панікувати, не метушитись, глибше закопатись. Я завжди підбадьорюю новачків, жартую, передаю свій досвід спокійно і впевнено».
Згуртована, злагоджена команда: так називає Євген своїх побратимів. «У кожному з них я впевнений як у самому собі. Звісно, бувають якісь розбіжності, але в головному ми діємо як єдиний механізм, зосереджений на допомозі пораненим побратимам та на знищенні окупанта».
З кожного бойового виходу нацгвардієць виносить новий досвід. І обов’язково ділиться ним з побратимами: обговорюють, роблять ретельний розбір кожної ситуації. Це допомагає приймати оптимальні рішення в майбутньому: берегти людей передусім.
Про своє відновлення після ротацій розповідає: «Після приїзду з фронту мені потрібен десь тиждень, щоб позбутись флешбеків – гострої реакції на якісь гучні звуки. Перші дні дивуюсь з гарних рівних доріг, з того, що люди спокійно ходять вулицями. Наче у якомусь іншому світі. Потім поступово звикаю. Раніше міг заснути під музику, тепер для повноцінного сну потрібна абсолютна тиша», — ділиться Євген.
За вдачею він оптиміст, легкий на підйом, любить жартувати. Ці якості допомагають долати стрес і легше переносити серйозні навантаження. Рецепт від Євгена як не впасти в депресію, простий: треба максимально включитись у свою роботу, виконати її якомога ефективніше.
Вдома на героя чекають мама і молодший братик, для якого Женя є беззаперечним авторитетом. Мама, хоч і переживає, але дуже пишається своїм сином.
«Я знаю, що я захищаю свою родину, свій рідний край, і це додає мені сил і мотивації виконувати поставлені завдання», — ділиться нацгвардієць.
Юлія ЛАПОЧКІНА,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
