«Військова частина 3011 Національної гвардії України» продовжує розповідати про наших Захисників.«Фарту тут немає, треба включати мозок, інакше ти 200-й», — криворізький боєць на псевдо Аналітик про відбиття ворожих штурмів під Часовим Яром
Під час виходу на позиції Аналітик був старшим групи.
Відстань до чотирьох кілометрів бійці могли долати кілька днів.
«Тільки «випасли» дрони, одразу починається – скиди, мінометка», — згадує Аналітик. Тому рухатись доводилося переважно у темну пору доби.
«Я довіряв кожному, з ким йшов. Важливо знати, що за людина поруч і чи можу я на неї покластися. І перший бій розставив всі крапки над ‘і’, ми знали, що можемо покластись один на одного. На четверту добу розуміли, звідки що летить. Через перевагу в озброєнні та живій силі нас почали тиснути з флангів, через певний час ворог оточив наші позиції. Постійно обстрілював з гранатометів та мінометів. Неодноразово нас пробували штурмувати, підходили десь до 10 метрів, але штурми ми відбивали. Одночасно намагались не видавати свої позиції, оскільки одразу ж починались більш масивні обстріли. Графік роботи противника ми вивчили, вони діяли за певним алгоритмом. Під час одного з обстрілів мене контузило, але врятувала балаклава, виручила дуже сильно. Якби її не було, з вух потекла б кров. Кілька днів нічого майже не бачиш та не чуєш», — згадує нацгвардієць.
Попри контузії та поранення його підрозділ стійко тримався та виживав у надскладних умовах.
«В оточенні на першому місці – запаси води, потім все інше. За кілька тижнів дощило тільки два рази. Ми набрали воду, покупались, випрали речі. Через певний час дронами вночі нам скидували воду та провізію, медикаменти та таблетки для знезараження води. Найліпше «заходила» гречка з м’ясом та сухарики», — говорить боєць.
Згадує – ворог боявся штурмувати впритул, крив мінометами.
Чекав, коли буде більше 300-х і вони зможуть по тихому зайти та зачистити наші позиції.
Під час ліквідації ворожого штурмовика, Аналітик з побратимами забрали в нього рацію і чули розмови противника, який жалівся на неймовірну стійкість нацгвардійців.
«Ми знаємо, де вони, але не можемо їх вибити звідти. Не знаємо, що з ними робити, штурмувати їх марно», — згадує перемовини ворогів Аналітик.
Проте не припинялися спроби вирахувати точне місце знаходження оборонців.
«Пару разів «давили» газом, що тільки не пробували, щоб ми вискочили й нас засік дрон. Але нічого в них не вийшло, позиції наші вони не розкрили. Оскільки ми знали, що після нас сюди мають зайти наші побратими й далі утримувати ці позиції», — говорить Аналітик.
Про свої морально-вольові принципи розповідає: «Якщо ти вже потрапив сюди, не варто замикатись, треба по максимуму включитись та діяти по ситуації. Про смерть не думати. Один раз замкнувся, впав у ступор чи у паніку, все, ти 300-й. Але поки рухаєшся, ти живий і немає безвихідних ситуацій. У кожного свої амбіції, свій характер, але командир повинен вміти тримати своїх людей. Коли командуєш людьми, треба все продумати так, щоб твій боєць не помилився. Я ціную своїх побратимів. Можеш сам постраждати, але людину витягни».
Жалю до ворога Аналітик не відчуває, оскільки не бачить в них нічого людського: «Знищив і пішов далі, якщо не ти його, то він тебе».
Після повернення з «нуля», маючи кілька контузій, боєць пройшов реабілітацію. Але травми дають про себе знати. Аналітик навчився з цим жити, продовжує відповідально нести службу. З фронтового досвіду залишилась звичка бути, як він говорить, постійно «на стрьомі».
«Продумувати свої дії хоча б на 2 кроки — це вже великий плюс», — таке гасло нацгвардійця, яке цілком відповідає його позивному.
Юлія ЛАПОЧКІНА,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
