В Кривому Розі «Військова частина 3011 Національної гвардії України», з першого дня повномасштабної війни нацгвардієць Григорій пішов на фронт добровольцем
«Відступаючи, росіяни обіцяли знищувати населені пункти Херсонщини»: нацгвардієць Григорій розповів про участь у звільненні окупованих територій.
«Я мав досвід строкової служби механіком-водієм, деякий час служив кінологом. Я вважав своїм обов’язком стати на захист держави. Попри величезні черги до військомату, мені вдалося стати до війська: вже 4 березня 2022 року я почав службу у лавах Національної гвардії України. Після кількох етапів підготовки, згодом бойового злагодження, я разом зі своїми побратимами був направлений виконувати бойові завдання на Херсонському напрямку», згадує Григорій.
Боєць говорить — на той момент ворог щільно обстрілював з артилерії та мінометів, але не було такої кількості дронів, як зараз.
«Коли ми приїхали в район виконання завдань, то побачили велику кількість підбитої ворожої техніки та тіл окупантів. Тоді ворог відступав, активно мінуючи територію. Заїжджати в Дудчани було важко, відстань була невеликою і ворог діставав до нас артою. Противник підірвав греблю та почав окопуватися на іншій стороні. Нашим завданням було тримати оборону, щоб не було оточення, щоб зберегти техніку і особовий склад. Добре, що хоч дронів не було, так як сьогодні. З С-300 прилітало, з танків, САУ-шок. Сили оборони теж давали їм гідну відсіч. Під час зачистки ворожих позицій ми виявляли просто величезну кількість мін. З Малої Лепетихи, з іншого берега ворог намагався дістати по нам із «Градів». Ми добре окопалися, проте небезпека чатувала постійно», — розповідає Григорій.
Через деякий час після контрнаступальної операції підрозділ повернувся на ротацію в пункт постійної дислокації.
«Ми були дуже раді після кількамісячної бойової роботи бодай на тиждень перепочити, побачити рідних. Це давало друге дихання», — відмічає нацгвардієць.
Після відпочинку нацгвардієць разом зі своїм підрозділом пройшов бойове злагодження і знову був направлений на Херсонський напрямок, в район населеного пункту Берислав.
«Ми облаштували укриття, оскільки дронів стало в рази більше. Місцеві розповідали нам, що коли ворог відступав, обіцяв після себе все стирати з лиця землі. Так воно і було. Дрони і артилерія працювали по нам постійно, намагалися дістати з мінометів», — говорить Григорій.
Під час одного з бойових чергувань боєць разом зі своїми побратимами отримав поранення.
«Вночі ми вийшли на позиції. Поруч прилетів перший КАБ. Над нами почали літати дрони. Перший скид призвів до займання, другий, слід за ним, потрапив прямо на нас. Я отримав сильну контузію (й досі не чую на ліве вухо), і, як виявилося згодом, осколкове поранення, яке я одразу, мабуть, на адреналіні, не відчув. Ми викликали «евак» і, поки він їхав, ми під обстрілами перебрались на іншу позицію: нашу вже фактично було знищено», — згадує нацгвардієць.
Коли прибув евакуаційний екіпаж, виїзжати теж було складно.
«Чуємо вихід-приліт, рухаємось далі, поки вони перезаряджаються», — розповідає військовий.
Нацгвардієць пройшов лікування та реабілітацію. Потім знову повернувся у стрій, виїхав на нове завдання. Але старі рани дали про себе знати і на черзі нова реабілітація. Але він не втрачає бойового настрою — прагне знову доєднатися до своїх та помститися за друга-побратима, життя якого забрала війна.
Юлія ЛАПОЧКІНА,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг