Нацгвардієць з Кривого Рогу Касатік: від першого бою до десятків відбитих штурмів. Подробиці – в матеріалі пабліку «Військова частина 3011 Національної гвардії України»
30-річний Владислав із позивним Касатік має за плечима досвід на найгарячіших напрямках та пройшов десятки штурмів, де ворог підходив впритул.
Перший бій відбувся наприкінці 2023-го року під час оборони населеного пункту Урожайне, що на Донеччині.
«Тоді був найспокійніший заїзд, тільки обстріли ловили — міномети, СПГ, усі снаряди. Нашим завданням було стримувати ворожий наступ. А у квітні 2024-го вже потрапили на штурми. Заїхали на позиції на шість днів і за цей час було понад 10 штурмів. Вони проходили як за розкладом – двічі на день, вранці та ввечері, коли починало сіріти. Добиратися на позиції було дуже важко, тому зі зброї з собою брали автомати та гранати», — згадує Владислав.
Про ймовірні штурми попереджали заздалегідь – «пташки» слідкували за обстановкою і, щойно помічали рух противника, одразу передавали по рації.
«Кажуть – будьте в бойовій готовності. Кожного разу росіяни рухалися на техніці: танк, БТР та мотоцикли. Ними ворог заїжджав на самі позиції і тоді вже був контакт. Підходили вони на 10-15 метрів до нас. Одного разу зайшли впритул до позиції, закидали гранатами нашу лежанку. Тоді поранило мого товариша. Нас було троє, а противника – до десятка. Тоді на допомогу підійшли хлопці з сусідніх позицій, з нашої сторони працювала артилерія, дрони-камікадзе і скиди. Без спільної роботи ми б довго не вистояли. Ворог заходив з різних боків і забезпечити оборону самостійними силами було б важко», — розповідає нацгвардієць.
Під час відбиття штурму Владислав отримав важку контузію – після чергового прильоту ворожої артилерії. Жартує – поряд з ним снаряди лягали один за одним, тому дуже швидко приходив до тями. Після зміни на позиції Касатік пройшов лікування та повернувся у стрій.
Наступна його ротація на Донеччину відбулася минулої зими – вже Покровський напрямок. Чоловік пробув там майже пів року.
«Заїхав туди як зв’язківець, але маючи вже досвід, виходив на позиції як піхотинець. Тримали оборону в районі Єлизаветівки. На початку вдавалося заїжджати під самі позиції, воду, їжу привозили. Ми знаходилися на окраїні, стримували напрямок з ферм, де росіяни накопичили тоді дуже велику кількість своїх сил. Вони підходили до нас постійно, спочатку під плащами, щоб їх не було видно, а потім ходили собі спокійно перед нами. Ми уточняли по рації чи це ворог і тоді відкривали вогонь по них. Повернутися назад вони вже не встигали. І так було кожного дня – вранці та ввечері. Вночі ходити боялися – щоб не засікли дрони. А щойно почалася весна і з’явилася перша зелень, виявляти рух противника стало складніше – лише на звук», — ділиться гвардієць.
«Під плащами вони могли підійти до нашої позиції дуже близько, що ми чули їх рацію. А потім почали підповзати під провулок та залягали, вичікуючи. Відчуття були надзвичайно загострені, і декілька груп ми виявили раніше, ніж вони нас. Декілька пострілів – і вони там залишалися навічно. А тих, хто встигав відповзати в найближчу посадку вже відпрацьовували дронами», — говорить Касатік.
Нацгвардієць пробув на позиції 20 днів та після зміни виходив на завдання вже як зв’язківець – облаштовував командні пункти, налагоджував зв’язок між позиціями. В кінці липня Владислав повернувся з ротації та продовжує виконувати завдання за призначенням.
«Я сам прийшов до військкомату на наступний день після повномасштабного вторгнення. Проходив строкову службу у зенітно-ракетних військах, вмів поводитися зі зброєю. Цей вибір був очевидним – потрібно захищати, бо хто, як не ми?», — відзначає гвардієць.
ДАЙДЖЕСТ,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
