Як повідомляє «Криворізька окрема бригада територіальної оборони», Андрій до війни працював за кордоном. Але після путінських агресивних заяв вирішив повернутись в Україну, щоб бути ближче до своїх дітей і рідних, та вже за тиждень почалося повномасштабне вторгнення
Черги біля пунктів формування підрозділів ТрО, якісь формальності і на початку березня вже в строю батальйону. Отримав зброю і одразу висунулись на південний край міста, забезпечувати контроль мосту, через який ворожі колони могли зайти в місто.
Через кілька тижнів підрозділ перемістився до населених пунктів вздовж Каховського водосховища. Пізніше, перемістилися в район селища Миролюбівка, де у перший же день попали під обстріл.
«Розвідка попередила, що кілька ворожих танків висунулися у нашому напрямку. Тим, хто мав на руках тільки стрілецьку зброю, рекомендували не наражатись на загрозу і перебувати в укритті. Удвох із побратимом ми певний час спостерігали за наближенням техніки, а потім танк почав методично працювати по посадці, після кожного пострілу повертаючи башту у наш бік. Ми перебували у бліндажі, коли сталося влучання у дерево, котре росло перед входом у бліндаж. Хвиля від вибуху увірвалася в обмежений простір бліндажа, деякі елементи були частково зруйновані. З-під завалів мене діставав товариш, з яким ми виросли в одному дворі».
Андрій потрапив до госпіталю, після якого згодом знову став до строю.
Нещодавно він отримав нагороду «За пораненя».
Слава Героям!
Слава Україні!
Підготувала до публікації
Юлія ЛАПОЧКІНА,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
