Як повідомляє прес-служба частини «60-та окрема механізована Інгулецька бригада», Віктор з позивним «Леві» розповів, як потрапив до лав ЗСУ, та про головну свою мрію на цей час
Про позивний
Аніме – моє давнє захоплення. Леві — це один із анімешних персонажів який мабуть найбільше сподобався. Я тільки трішки схожий на нього, мабуть, такий же скажений. Такий же скажений, кмітливий, розумний, мабуть. Такий, що зможе вижити в будь-якій ситуації.
Про службу ЗСУ
Я у війську вже 6 місяців. Цікаво, незвично, інколи важко але життя продовжується і до всього звикаєш, до всього адаптуєшся. Пишаюсь тим, що за півтора місяці скільки брав людей на позиції — стільки ж виводив. Всі мої з ким я був виходили, всі лишалися живими.
Моя спеціальність постійно змінюється. Кожен раз за штатним розкладом я можу бути ким завгодно. На даний час я записаний, як гранатометник, до цього був номером розрахунку, а ще раніше просто стрільцем. Мені подобається непередбачуваність – так мені цікавіше жити.
Ставлюся до служби як до роботи. Це складно, але я спіймав себе на думці, що іноді це як у кіно, а я головний герой. До всього звикаєш, але страх не зникає повністю – завжди трішки присутній. Але найстрашніше за весь час було не від обстрілів, а від того, що в мене боєць зник на позиціях. Я відповідаю за своїх людей в першу чергу перед собою. За дві години знайшовся – це було великим полегшенням.
Про цивільне життя
В звичайному житті — поліграфіст. Більше двадцяти років працював на керуючій посаді — майстром виробничого цеху на різних підприємствах. Майже все життя було так — сподіваюсь далі буде те само. Після Перемоги звичайно.
Дома чекає сім’я — синочок з дружиною. З малим постійно намагаюсь бути на зв’язку. Йому вже дев’ять років і він чудово розуміє для чого я тут. Для нього тато – герой!
Дружина так само служить у ЗСУ. В неї часто не буває часу на спілкування – це для мене важко, бо з нею хочу розмовляти частіше.
Про мобілізацію
В ЗСУ потрібно йти підготовленим. Як психологічно, так і фізично. В першу чергу у вас повинно бути розуміння для чого ви тут, щоб побратими могли на вас покластися. Кожен для себе повинен прийняти рішення чи повинен він йти захищати свою Батьківщину, своїх родичів та близьких.
На війні складно в плані побуту, бо він дуже відрізняється від звичного у житті. Іноді не буде можливості помитися або попрати речі певний час. Так само буде відрізнятися і їжа. Але і до цього звикаєш – особливо допомагає гумор. Ми с побратимами постійно жартуємо і підколюємо один одного – це наш лайфхак, якщо хочете.
Про віру
Я не дуже віруюча людина, хоча в окопах всі починають вірити. Особливих забобонів немає, хоча дві речі для мене є талісманами – це моя каска та уламок. Каска для мене щаслива, бо витримала кулю снайпера – її я ні на що не проміняю. Уламок – це нагадування про те, що завжди потрібно думати про безпеку та приймати зважені рішення. Я його помітив – тільки на наступний день, коли вдягав «броніка» — застряг в ньому. Залишив собі на згадку.
Про мрію
Дуже люблю подорожувати. Об’їздив майже всю Україну і був в декількох країнах закордоном. Після Перемоги хочу продовжити подорожувати з родиною – це найбільша мрія.
Юлія ЛАПОЧКІНА,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
