18 травня у секторі почесних поховань Центрального кладовища віддавали останню шану полеглому воїну Сергію Кануннікову. У мирному житті чоловік працював на «АрселорМіттал Кривий Ріг», а в перші дні повномасштабного вторгнення став до лав 129 Криворізької бригади ТрО, адже мав досвід служби в десантних військах. Пройшов Херсонщину, Миколаївщину, обороняв Запоріжжя, а свій останній бій зустрів 15 травня на Донеччині. Відходячи останнім із позицій, воїн отримав численні поранення від ворожої артилерії, які й обірвали його життя.
18 травня у храмі Ікони Божої Матері зібралися рідні, близькі та знайомі аби проститися із відважним воїном Сергія Канунніковим. Серед своїх побратимів чоловік був відомим на псевдо «Мажор». Однак, походив воїн із звичайної родини робітників теперішнього «АрселорМітал». Пов’язав із цим підприємством своє життя і Сергій – працював там енергетиком.
Криворіжець мав досвід військової служби – був десантником 25 окремої повітрянодесантної Січеславської бригади в Дніпрі. Тому, одразу після початку повномасштабного вторгнення, аби захистити свій народ та свою сім’ю, добровольцем пішов до військкомату.
В середині березня став до лав 129 окремої бригади ТрО, яка тоді тільки формувалася. У якості стрілка 236 батальйону відважно виконував численні бойові завдання. Звільняв Херсонщину та Миколаївщину, пізніше тримав оборону в Запорізькій області, а після – разом із підрозділом відправився до найгарячішого місця цієї війни – на Донеччину.
Сергій стримував навалу окупантів на північ від Авдіївки. Бої доводилося вести у надзвичайно важких умовах – у рашистів було значно більше боєприпасів та військової техніки. 15 травня позиції наших хлопців біля селища Новокалинове, що біля Новобахмутівки, почали накривати шквальним артилерійським вогнем. Виходячи з бойового завдання, одним із останніх Сергій отримав численні осколкові поранення від ворожих снарядів, які й обірвали його життя.
Буквально за день до загибелі «Мажора» із ним зв’язувався його побратим на псевдо «Привид», який згадує: «Прекрасна людина, справжній воїн, справжній герой, захисник своєї країни. Ніколи не відступав, завжди виходив останнім. Так і того разу, останнього. Дзвонив мені напередодні, ми спілкувалися, а він неначе відчував. Таких хлопців дуже мало. І це не гучні слова. Це слова про прекрасну людину, справжнього чоловіка».
Місце свого останнього спочинку Сергій знайшов у секторі почесних поховань Центрального кладовища. Без люблячого сина залишилися батьки, а без коханого чоловіка – дружина. З нею він мріяв завести дітей після нашої перемоги.
На прощанні отець Вадим сказав: «Людина загинула, захищаючи народ свій, захищаючи державу свою, захищаючи нашу з вами слободу. Царство небесне Сергію та всім воїнам, які віддали своє життя для того, аби наш народ був вільним, аби ми не були рабами. А ми повинні пам’ятати, якою страшною ціною ми здобуваємо свою незалежність й свободу наступних поколінь».
Нагадаємо, 17 травня Кривий Ріг прощався із полеглим у Вугледарі воїном Анатолієм Шмагуненком.
