Наші будинки, розгромлені війною, відбудуються. А ось діра вічної розлуки розміром у всесвіт, яким є українські захисники та захисниці, не загоїться ніколи. Кривий Ріг на Бердянському напрямку втратив солдата 23-ої окремої механізованої бригади Сергія Наволокова. Його життя обірвалося на околицях села Приютне.
49-річний Сергій мав позивний «Свен». Досвіду АТО/ООС або ж строкової служби не було. За мирного життя воїн працював водієм. Цей же фах довелося підтримувати і на війні. Зовсім нещодавно у його родині сталася найщасливіша подія. Народження внучки. Але дідусеві і маленькій не судилося зустрітися.
«Внучку не встиг побачити. Бився до останнього», — каже побратим «Механ».
Герой тричі подавав свою кандидатуру до ТЦК. І знаходився в так званому режимі очікування. Ряди ЗСУ вдалося поповнити у липні 2022 року. Бився він до 18 серпня 2023-го.
«Він був доброю людиною. Я знаю це. Мені побратими розповідали. Він допомагав всім безмежно. Він хотів якомога більше прожити, охороняючи нашу рідну землю. Так як і хлопці, які завжди біля пушок, гранатометів, на БТРах, БМП і танках. Але не завжди це виходить. Блаженної пам’яті Сергію. Він чекав на свою внучку, яку ми нещодавно похрестили», — каже отець Микола.
Дмитро пропрацював керівником Сергія впродовж 5 років. Вони побачилися наживо, коли військовий приїжджав у коротку відпустку. Остання переписка припала за добу до смерті оборонця. Він казав, що все добре.
«Він був моїм водієм. За всі роки праці, жодного разу не було такого, щоб щось було не так», — говорить чоловік.
Заступник голови Саксаганської районної у місті ради Ігор Криворотний передав вдові нагрудний знак «За заслуги перед містом» 3 ступеня, присвоєний посмертно, та синьо-жовтий прапор.
Вічна пам'ять Герою!
