Дмитро не уявляв себе військовим. 17 років пропрацював майстром технічного обслуговування – ремонтував БелАЗ-и. Однак із початком повномасштабного вторгнення без досвіду, але з палким бажанням захищати своїх, долучився до лав оборонців.
Стати на службу вдалося з четвертого разу. Саме стільки йому довелося «штурмувати» військкомат. Це сталося в січні 2023 року. Протягом кількох місяців він виконував завдання у складі підрозділу з охорони та оборони важливих державних об’єктів та на блокпостах. У лютому 2024 року «Тамада» виїхав на ротацію в Донецьку область. Виконував завдання на Времівському напрямку, в районі населеного пункту Урожайне.
«Коли починався штурм, одразу надходила команда приготувати протитанкові засоби та зайняти вогневі рубежі. «Пташки» дивилися – де, з якого напрямку, в якій кількості. На штурми росіяни йшли не колонами, а так, коробочками – по одна-дві машини. Це в основному були БТР, 80-ка, 70-ка. Пробували виїжджати й танчиками, але суміжні сили відпрацьовували по них, тому, до наших позицій вони не доїжджали. Здебільшого ми «добивали» залишки ворожої піхоти, яка залишалася після відпрацювання суміжних сил. Створювали вогневий вал, допомагали хлопцям на сусідніх позиціях. Під час одного зі штурмів я здійснив постріл з ПТРК «Метіс» по бронетехніці, що рухалася з піхотою на броні. Тоді наступ росіян перестав існувати ще далеко до наших позицій», – розповів військовий.
Ворожий вогонь не вщухав ні на мить. Танки, міномети та авіація постійно обстрілювали позиції «Тамади».
«Конкретно по нас працював танк. Ти ж не чуєш «виходу», лише характерний звук і прильот. Їх постійно працювало двоє або мінялися – танк і міномет. Мінімум 6 разів на день були КАБи. Коли чуєш звук, як ніби налаштовуєш радіо – значить, впаде десь поряд», – пояснив нацгвардієць.
Для нього особисто найскладнішими були виходи на позиції. Особливо врізався у пам'ять один випадок.
«У ніч з 29 на 30 березня машина довезла нас до певної точки, потім по темряві вже йшли до позицій. Прилетіло так ззаду, підняло та від землі відірвало, пролетів кілька метрів, втратив свідомість на деякий час. Потім прийшов до тями та пішов збирати групу по окопах, частина людей була в приміщенні в самому Урожайному. Це нас «Градами» накрило. Зібрав до купи, двоє було поранених, ми їх одразу віддали на евакуацію, а інші – зібралися та пішли на позиції. Могли пробути там від 3 діб. Заходили тоді двома групами – нас зрисувала ворожа «пташка» і ми взяли вогонь на себе. Інша група рухалася другою дорогою та змогла дістатися позицій раніше за нас. На позиціях поміняли парубків та заступили до несення служби», – поділився спогадами Дмитро. Діставши поранення, чоловік ще добу перебував на позиції.
«Найбільше запам'ятався день, а точніше ніч, коли над нами дуже низько пролетіло декілька «шахедів». То було вперше, так низько і так близько, емоцій було дуже багато. Газонокосарка, тільки над головою», – зазначив «Тамада».
Після лікування та реабілітації нацгвардієць знову став у стрій.
Президент України високо оцінив подвиг Дмитра і удостоїв його державної нагороди – ордена «За мужність» ІІІ ступеня.
Раніше ми писали про нацгвардійця Вектора, який боронив спочатку Кривий Ріг, а потім був у інших гарячих точках
