Він був досвідченим воїном, боронив українські території ще з 2014 року. А останній бій Олег Аверчик зустрів на Донеччині у районі села Калинове. Місце останнього спочинку знайшов 5 вересня у рідному місті.
За мирного життя чоловік працював помічником машиніста бурової установки Ганнівського кар’єру.
«Був дуже працелюбним, вихованим, до роботи відносився сумлінно, часто підміняв майстрів дільничих, виконував завдання свої сумлінно, з душею. І чоловік був хороший. Доброзичливий, товаришував з усіма, доброї душі був чоловік», — згадав Віктор Данилко колишній колега загиблого. Раніше він був дільничним майстром Олега.
У 2014 році Герой взяв до рук зброю, аби не пустити ворога на рідну землю. Після демобілізації – повернувся до роботи на підприємстві. Але ворог здійснив повномасштабний наступ, тому Олег у перші дні повернувся у стрій. Давав відсіч окупантам на Донецькому напрямку. Згодом отримав переведення до іншої бригади – прийшов на посаду стрільця-гранатометника.
«Це людина, як настоящий патріот України. Це була людина, на якому можна було положитися, це був військовослужбовець і солдат, який ставився певні задачі, він завжди їх виконував. В загальному завжди можна на його було розраховувати в любих ситуаціях, чи це був боєвий розрахунок чи це була техніка. Деякий час ми працювали з технікою. Це завжди така людина відважна, позитивна, енергійна, емоційна. Таке чесне слово, що він заслуговує на повагу та відважність», — поділився спогадами побратим Олександр.
Криворіжець разом з товаришами по зброї 23 серпня прийняв важкий бій. Противник підійшов впритул, наші хлопці мужньо відбивалися, але нажаль понесли втрати.
На повернення Героя додому не дочекалися дружина і донька.
Висловлюємо щирі співчуття близьким та рідним Олега.
Вічна пам'ять та низький уклін!
Раніше ми писали, що у Кривому Розі простилися з Олександром Яловим.
