В останню земну дорогу криворіжці 26 лютого проводжали відважного воїна командира відділення Артема Волошина. Він виконував бойові завдання на Донецькому, Запорізькому та Херсонському напрямку. Загинув рятуючи побратимів після прильоту у Чорнобаївці. Вдома на нього чекали дружина і донечка.
Артем Волошин зробив би все можливе, щоб захистити дружину та маленьку донечку. Тому у вересні добровільно приєднався до лав захисників у званні молодший сержант.
«Це був найрадісніший чоловік на світі, який завжди допомагав всім, дітям. Він з ним грався на площадці, тобто мій син і його донька, вони погодки, ми разом просто завжди гуляли. З пів дев'ятого ранку, як кажуть, до десятої вечора. Це була найсвітліша людина, яка ніколи тебе не кине в біді. Тобто будь-яка допомога, все це було», – згадала, яким батьком та людиною був Артем.
Виконував завдання на Донецькому, Запорізькому напрямку, а потім його перевели на Херсонський. Близько чотирьох місяців тому успішний склав іспит на право носіння берету морського піхотинця та отримав звання сержанта.
21 лютого захисник допомагав діставати побратимів з-під уламків після влучання ворожого снаряду. Проте повторний «приліт» обірвав життя воїна.
«Для нашої команди, нашого підрозділу він був Тьомой, Тьомкой. Одразу проявив себе як ініціативний хлопець, одразу здружився з колективом. Був на диво легкою у спілкуванні та дружбі людиною. З ним наш підрозділ був у різноманітних ситуаціях і Тьомка проявляв себе відважно. Ми своїм життям завдячуєм саме Тьомкі. Команду «воздух» подав Артем. Після цього більша частина підрозділу змогла зайняти укриття», – розповів побратим на псевдо «Рудий».
26 лютого воїн знайшов останнє місце спочинку на кладовищі у рідному місті.
Вічна пам'ять і шана Герою!
Раніше ми писали, що у Кривому Розі попрощалися із 25-річним воїном Владиславом Рубаном.
