9 червня сектор почесних поховань Центрального кладовища нашого міста став місцем останнього спочинку для воїна Ігоря Солдатського. У мирному житті чоловік сумлінно працював, причому тривалий час – за кордоном. Звідти повернувся після початку повномасштабного вторгнення. У січні став до лав захисників. Служив на найбільш складних напрямках фронту, нищив ворогів під Авдіївкою. Там 5 червня і зустрів свій останній бій.
Ігор Солдатський народися та ріс у Саксаганському районі. Він був єдиною дитиною в сім’ї, а виховувала його одна мати, любов до якої чоловік проніс через усе життя. Те, як із маленького хлопчика Ігор ставав мужнім чоловіком згадує близька подруга сім’ї Тетяна: «Дитина ця виросла перед моїми очима. Дуже добра, чуйна, вихована дитина. Любив маму, любив свою Батьківщину. Виріс, не ховався і пішов захищати свій народ».
Початок повномасштабного вторгнення застав Ігора за кордоном. Бажаючи бути ближче до своєї сім’ї, свого народу у часи лиха чоловік повернувся до України. Влаштувався на «АрселорМіттал Кривий Ріг». Пропрацював там не довго: у січні його призвали до лав Збройних Сил.
Служби Ігор не цурався та з честю приєднався до захисників із 93 окремої механізованої бригади «Холодний Яр». У її складі воїн боронив країну на найзапекліших напрямків фронту. Як зазначають близькі, попри всі труднощі: ніколи не скаржився, завжди підтримував маму і казав: «В нас все добре».
Підрозділ Ігоря був серед тих, хто нищив окупантів на Авдіївському напрямку. Криворіжець відважно виконував поставленні перед ним завдання. 5 червня він вступив у черговий бій. Як виявилося – останній: в ньому серце Ігоря зупинилося назавжди.
Власну родину Ігор завести не встиг. Без люблячого сина зашилася його самотня мати. На прощанні двоюрідний брат Роман сказав: «Після початку війни все пішло шкереберть. Наші шляхи розійшлися. Я зараз проживаю під Нікополем. А він обрав шлях захисту України. Рішення вірне, але важке для всіх. Молодий хлопець, повен життя. Йому б ще жити та жити…».
Редакція «Першого Міського» поділяє біль родини, близьких та друзів від втрати Ігоря. Пам’ять про нього назавжди у наших серцях, як і люта ненависть до ворогів, які його забрали.
Нагадаємо, раніше Кривий Ріг прощався із воїном Євгеном Сатановським, життя якого обірвалося під Мар’їнкою.
