У Криворізькій гімназії №51 з'явився символ пам'яті. Педагоги, які ще пам'ятають Артема Степченка непосидючим хлопчаком, тепер зустрічатимуть його зображеним на меморіальній дошці. Для нових учнів він став воїном, який віддав життя за їхню можливість навчатися у вільній країні.
Артем, відомий серед побратимів за позивним «Шпендик», пройшов гарячі точки на Херсонщині, Донеччині, Сумщині та Запорізькому напрямку. Він був командиром інженерно-саперного взводу.
Друзі з батальйону «RUGBY TEAM» згадували, що вони були не просто підрозділом, а сім’єю. Артем мріяв служити саме зі своїми, з тими, з ким виростав в одному дворі та вболівав на стадіонах.
«Ця втрата дуже непоправна для батальйону і для нашої мілітарі спільноти, і для нас, для групи регбістів,тому що ми були сім'єю. Ми прийшли в один день у Збройні Сили України. Це було, як зараз пам'ятаю, 8 травня 2022 року. Це був не тільки побратим, це був член сім'ї. І ми досі не оговтались», – поділився побратим полеглого «Лайт».
Посестра на псевдо «Єдина» розповіла, що Артем мав очолити її підрозділ, але вони так і не зустрілися на позиціях. Він загинув 26 серпня під час виконання завдання на курському напрямку.
« «Шпендика» знаю ще із школи, виростали в одному дворі, позитивний був, добрий. Коли загинув мій близький товариш, він мене дуже підтримав», – розповіла «Єдина».
Найбільшою мрією Артема було власноруч відвести донечку до першого класу. Він обожнював дитину, і цей зв'язок був особливим для обох. На жаль, цього року дівчинка пішла до школи без батька. Побратими намагаються підтримувати родину, навідуються з подарунками, але визнають: порожнечу від втрати такої людини заповнити неможливо.
Кривий Ріг пам'ятатиме захисника не лише як відважного оборонця, а як людину з великою душею, яка залишалася в строю, доки серце не зупинилося в останньому бою.
Нагадаємо, раніше ми писали, що у Кривому Розі відкрили меморіальну дошку на честь Дениса Комара.
