Чоловік хотів відсвяткувати свій ювілей за місяць, у колі великої родини та численних друзів. Обіцяв матері, що обов’язково вирветься додому на свято. Але 27 квітня життя Андрія Чепіка обірвав російський обстріл поблизу села Річки на Сумщині.
Андрій був уродженцем Лозуватської громади, проте останні роки жив і працював у Кривому Розі. Будівельник за фахом, але з початком великої війни пішов захищати країну.
Друг дитинства Роман Дубчак згадує Андрія як надзвичайно сильну, але добру людину. Вони знали один одного ще зі школи, воїн вчився в одному класі з братом Романа.
«Він був дуже сильним армрестлером. Батько навчив його цьому спорту. Кожного разу, коли ми збиралися компанією, хтось із друзів намагався побороти його на руках, але це нікому не вдавалося. Жодного разу», – поділився спогадами Роман.
Військовий шлях для Андрія не був новим: за плечима була строкова служба, про яку в друзів досі зберігаються паперові листи, написані ним власноруч ще до епохи месенджерів. Востаннє з друзями воїн бачився на початку зими, коли приїхав у відпустку. Тоді він, ніби відчував щось і зібрав усіх близьких разом.
У захисника залишилася велика родина: дружина, син, мати та дві сестри.
Поховали воїна на Центральному кладовищі, у секторі почесних поховань 6 травня. рідним вручили державний прапор та нагрудний знак «За заслуги перед містом» III ступеня, яким Андрія нагородили посмертно.
Вічна пам’ять Герою.
Нагадаємо, раніше ми писали, що Кривий Ріг прощається з добровольцем батальйону «К-2» Євгеном Вотусем.
