6-го квітня 2025 року обірвалося життя Захисника України, машиніста крана (кранівника) служби навантаження залізничного цеху №1 Управління залізничного транспорту БЕЛЬЧЕНКА Оександра В’ячеславовича, повідомила в Кривому Розі прес-служба КЗРК
Олександр Вячеславович народився 12 листопада 1974 року в м. Кривий Ріг. Після закінчення школи хлопець працевлаштувався учнем моториста промивного приладу з вилучення металу Копальні імені 45-річчя ВЛКСМ.
Після здобуття професійних навичок трудився за посадою слюсаря з ремонту гірничого обладнання, згодом – опановував професію машиніста бульдозера Т-130 Копальні імені 45-річчя ВЛКСМ Білібінського ГЗК об’єднання «Північ-Східзолото».
Протягом 1993-1994 років ніс військову строкову службу в лавах Збройних сил України.
Після демобілізації хлопець повернувся до Кривого Рогу та працевлаштувався на місцеве підприємство – слюсарем з ремонту збагачувального агломераційного обладнання СУ №14 «Кривбасрудоремонт».
У 1995 році Олександр пов’язав своє життя з Криворізьким залізорудним комбінатом. Починав свою трудову стежку на комбінаті слюсарем з ремонту котельного обладнання Енергоуправління. Під час трудової діяльності навчався у старших колег, пізнавав тонкощі обраної справи та підвищував свій розряд.
З 2000 року Олександр Бельченко обіймав посаду складача поїздів залізничного цеху №1 Управління залізничного транспорту. Працював за різними посадами, серед яких остання – машиніст крана (кранівник) служби навантаження УЗТ.
За цей час проявив себе сумлінним, відповідальним та досвідченим працівником, який постійно навчався, опановував нове, не боявся змінювати своє життя, пізнавав нові грані та шукав своє покликання. Користувався заслуженою повагою як серед колег, так і керівництва Управління залізничного транспорту й підприємства.
29 березня 2022 року, під час повномасштабної агресії рф проти України, Олександра Бельченка було призвано до лав Збройних Сил України.
Мріяв, щоб в Україні якнайшвидше запанував мир та його рідні були у безпеці, тому без сумніву взяв до рук зброю і пішов захищати український народ. Ніс службу номером обслуги зенітно-ракетного взводу механізованого батальйону військової частини А3283.
На жаль, 6-го квітня під час ведення бойових дій в районі н.п. Поповка Белгородської області отримав поранення, несумісні з життям.
Без чоловіка залишилася дружина Ірина Олексіївна, без батька – дві доньки Ольга та Маргарита.
Ми пам’ятаємо, якою дорогою ціною дістається кожна хвилина мирного життя.
Вічна Пам’ять та Слава полеглому Герою!
Юлія ЛАПОЧКІНА,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
