«Був справжнім патріотом та лідером»: пам’яті криворізького нацгвардійця Сергія Кандиби, який загинув під час оборони Маріуполя присвячено пост пабліку «Військова частина 3011 Національної гвардії України»
24 лютого 2022 року Сергій Кандиба із позивним Шах зустрів повномасштабне вторгнення російських військ в місті Маріуполь. Офіцер та його побратими стали на захист Маріуполя та мужньо тримали оборону у повному оточенні, що тривало 86 діб.
Сергій Михайлович Кандиба народився 20 липня 1978 року у Кривому Розі Дніпропетровської області. В 1993 році закінчив Криворізьку загальноосвітню середню школу № 81 та вступив на навчання до Криворізького автотранспортного технікуму за спеціальністю «Технічне обслуговування та ремонт автомобілів та двигунів», отримавши кваліфікацію «технік-механік».
У 1998-1999 роках проходив військову службу у 354-му навчальному механізованому полку. В 2005 році закінчив навчання в Державному інституті підготовки та перепідготовки кадрів промисловості та отримав повну вищу освіту з присвоєнням кваліфікації «спеціаліст інженерної механіки» за спеціальністю «Технологія машинобудування».
Свою службу у 21-й окремій бригаді НГУ розпочав ще у 2002 році. Пройшов посади начальника військового наряду, техніка авторемонтної майстерні, заступника командира патрульної роти з технічної частини та заступника командира батальйону оперативного призначення з озброєння та техніки.
З 2014 року неодноразово виконував службово-бойові завдання під час проведення Антитерористичної операції та операції Об’єднаних сил у Луганській та Донецькій областях України.
8 лютого 2022 року майор Сергій Кандиба у складі ротно-тактичної групи вибув на чергову ротацію в Донецьку область.
У якості заступника командира ротно-тактичної групи з технічної частини брав активну участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф в Донецькій області.
Від першого дня повномасштабного вторгнення офіцер разом із побратимами виконував бойові завдання у повністю оточеному місті Маріуполь.
«Сергій був справжнім патріотом та лідером. Його бойовий досвід та кмітливість, вміння орієнтуватись й організуватися допомогло нам гідно стояти на захисті Маріуполя. На початку повномасштабного вторгнення ми базувалися в аеропорту м. Маріуполь, де знаходився особовий склад та боєкомплекти. За наказом командира батальйону нам потрібно було відступити до найближчого від нас блокпосту, часу було обмаль, але майор Кандиба встиг зібрати всі боєприпаси та передати їх на територію комбінату «Азовсталь», де їх в подальшому було розподілено по всім підрозділам», — згадує побратим Сергія Михайловича Максим із позивним Мат.
Перший бій застав ротно-тактичну групу 2 березня 2022 року, на блокпосту на околиці Маріуполя.
«Коли на нас йшли танки ворога, майор Кандиба один із перших вистрелив із РПГ-22 та влучив у техніку росіян. Ворожому танку це не завдало бажаної шкоди, але призупинило наступ ворога. Це дало нам час посилити блокпост. Згодом, за наказом керівництва (тоді ми вже були у підпорядкуванні загону спеціального призначення військової частини 3057 Національної гвардії України «Азов»), ми відступили до Маріуполя та продовжили відбивати ворога на кордоні міста. Сергій допомагав командирові батальйону обороняти місто. Бої тривали до 23 березня 2022 року. Тоді нас почали перекидати групами на інші ділянки міста, де потрібно було посилити оборону. Вийшло так, що нас разом з майором Кандибою перекинули на вулицю Миру та вулицю Бахчиванджи, де ми малими групами утримували ворога, Майже завжди нам ставили старших групи бійців «Азову», але і вони прислухалися до Сергія Михайловича, а то і зовсім передавали керування групою йому. Навіть мене він рятував декілька разів. Коли ми разом отримали поранення, обидва у ногу, тоді нам і дали позивні – Шах і Мат», — розповідає Максим.
Попри отримане поранення майор Кандиба продовжив виконувати бойові завдання. У той момент він керував групою, що обороняла одну з міських будівель. За словами Мата, офіцер завжди піклувався про людей – і цивільних, і військових, надавав медичну допомогу та ділився їжею, якої майже не було.
Одним із найважчих періодів Мат називає перехід з правого берега на комбінат «Азовсталь».
«Шах зміг в повній темряві винести пораненого побратима, якому ворожий снайпер прострелив обидві ноги, доставити до найближчого бомбосховища і там надати першу медичну допомог. Це врятувало життя бійцю», — говорить Мат.
«Під час переходу до заводу «Азовсталь», під щільним вогнем ворога, нам довелось пливти. На моїх очах майор Кандиба врятував потопаючого військовослужбовця, який ступив не в той бік. Ми всі були в повній екіпіровці. Шах витягнув його за «шкибарки» та допоміг дістатися до берега. Після того ми мали можливість відпочити та просохнути, а потім далі вирушили на оборону до «Азовсталі», де стали під керівництво побратима з позивним «Хитрий», дуже героїчної людини», — згадує Максим.
Під час оборони Маріуполя Шах неодноразово вводив ворога в оману, використовуючи свій досвід – розставляв фальш-позиції та інші хитрощі, аби заманити противника у пастку.
2 травня 2022 року, під час зміни з позиції на комбінат «Азовсталь», група, у якій перебував Сергій Михайлович, потрапила під артилерійський обстріл ворога. Шах отримав важке поранення, несумісне з життям.
Рік і 10 місяців сім’я продовжувала пошуки майора Кандиби Сергія Михайловича, зберігаючи надію знайти люблячого чоловіка та батька живим.
Лише в лютому 2024-го року стало відомо, що офіцер загинув та похований там, де точилися найкровопролитніші бої.
Останній спочинок Сергій Михайлович знайшов серед двох дерев вишні, що ростуть біля бункеру з умовною назвою «Юпітер» на території металургійного комбінату «Азовсталь» у Маріуполі, який нацгвардієць обороняв до останнього подиху.
У Героя залишилися дружина, мати та двоє синів, які продовжують справу батька – захищають Україну.
Вічна пам’ять та слава Герою!
ДАЙДЖЕСТ,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
