Військовий давав відсіч ворогові від самого початку, ще коли перші загарбники ступили на нашу землю. Микола пройшов АТО/ООС , у 2017 – перевівся до 36-ї окремої бригади морської піхоти. Був серед тих, хто тримав оборону Маріуполя, і потрапив у полон із заводу Ілліча. Як стверджує сестра воїна, чоловік провів 19 місяців у російській неволі, де переживав страшні тортури, від яких і загинув.
За мирного життя криворіжець добував руду на ПівдГЗК. Після важкої праці найбільше любив відпочивати в горах, мандрувати лісами. Тому ніхто з рідних не здивувався, коли у телефонній розмові почули, що Микола поїхав у Карпати. Натомість чоловік пішов на війну.
Рідні його запам’ятали надзвичайно доброю людиною, що була готова пожертвувати всім заради блага найближчих. Своїми ж проблемами, він нікого не хотів обтяжувати.
Ще до того, як війна розпочалася на повну силу, «Храм» відчував, що небезпека наближається і попереджав рідних про її невідворотність.
У 2021 році оборонець впіймав ворожу кулю. Вона застрягла в легені. Також через шкідливу роботу в Миколи був мікоз, чоловікові було важко дихати. За станом здоров'я його мали списати зі служби, але воїн продовжив контракт.
Від початку повномасштабного вторгнення події почали стрімко розвиватися. Чоловік боронив Маріуполь. Він лише раз написав сестрі, що живий. Місто брали в кільце і «Храм» попередив, що спалив усі документи та планував розбити вщент телефон, а ще мав при собі гранату на випадок полону. Через місяць, у російських групах вона побачила відео, де її брата брали у полон. Відтоді, до початку цього року родина не мала жодних новин. Звістку про те, що Микола живий, приніс Сергій, товариш по неволі, який поділився, що після звільнення «Храм» мріяв віддавати себе волонтерству, допомагати українським захисникам.
Окупанти хотіли повісити на криворіжця розстріл цивільних у Маріуполі. Тому його тортури відрізнялися надзвичайною жорстокістю. З міцного, здорового чоловіка Миколу перетворили на тінь себе колишнього. До полону він важив 120 кг, а схуд до 60. Чоловік втрачав свідомість,та не мав сил навіть говорити. Три доби ним опікувалися співкамерники – давали пити й годували з ложки.
Ніна дізналася про загибель брата випадково. Виявилося, що через допущену росіянами помилку в прізвищі, рідні не знали про його смерть. В документах писали Андрелюк, а наш герой був Андреюк. Про це їй повідомила жінка, яка розшукувала свого родича, а натомість знайшла морпіха в морзі Києва. Дата смерті вказана – 14 листопада 2023 року.
Близько року тривало слідство та ДНК-експертиза. Лише в листопаді сім'я простилася із захисником. Він спочиватиме у Секторі почесних поховань на Центральному кладовищі.
Миколу не дочекалися батьки, сестра та брат. Власної сімʼї чоловік не створив.
Редакція «Першого Міського» висловлює глибокі співчуття рідним і близьким загиблого.
Вічна шана захисникові!
Раніше ми писали, що у рідному місті спочиватиме криворізький воїн Артур Ступак https://one.kr.ua/news/55800
