До повномасштабного вторгнення він працював у одній з лікарень, обіймав посаду заступника головного лікаря. Коли почалася велика війна, містянин обрав інший шлях – пішов рятувати життя на передову.
Як бойовий медик 253-й окремого штурмового полку «Арей» він не обмежувався роботою в медпункті. Неодноразово виходив разом із бійцями на позиції, часто без ротацій. Паралельно займався волонтерством і допомагав усім, хто звертався.
Під час одного з обстрілів ворожий «Іскандер» влучив в укриття на позиціях. Людей засипало уламками. Ще не встиг осісти пил, як Родіон Дятко уже витягував поранених та надавав допомогу. Тоді він врятував трьох військових. Коли пішов за четвертим, стався повторний удар, унаслідок якого він отримав тяжкі та численні поранення.
Воїн проходив лікування у шпиталі на Сумщині. Попереду чекала тривала реабілітація, у тілі залишилися уламки. Він розумів, що має право списатися зі служби, але не збирався цього робити.
Попри складні травми, донедавна пересувався самостійно. Та раптово стався напад. Ймовірно, далися взнаки наслідки важкого поранення. Чоловік впав у кому. На жаль, повернутися з неї він уже не зміг.
Світла пам’ять Герою та найщиріші співчуття рідним, друзям та небайдужим до долі чоловіка.
Нагадаємо, раніше ми писали, що Кривий Ріг проводив останню путь Олександра Панича.
