Старший лейтенант Денис Сергійович Адайкін народився у 1978 році у Киргизії. У трьохрічному році батьки переїхали з сином жити в Україну, до м. Кривий Ріг, навчався у школі №23
Вищу освіту отримав у Києві, де закінчив Національний авіаційний університет, там пройшов військову кафедру і отримав офіцерське звання лейтенант запасу. Чоловік працював охоронцем, в групі швидкого реагування та в інкасації. Був кандидатом в майстри спорту з боксу, мав перший розряд з кікбоксингу.
З перших днів Денис Сергійович став до зброї у складі територіальної оборони громади, а у березні 2023 року пішов добровольцем до ЗСУ, служив в 77 аеромобільній бригаді. Спочатку проходив навчання за кордоном, а потім почалися бойові будні. Був командиром взводу, проходив службу у Донецькій області.
Загинув у бою за Україну під Бахмутом наприкінці серпня. Спочатку вважався безвісти зниклим і до останнього родина не хотіла вірити у втрату сина, чоловіка, без батька залишилося дорослий син та двоє малолітніх синів.
З 2014 року проживав з родиною у с. Лютіж, де і був похований.
Шановний пане Президенте, Верховний Головнокомандувачу
Збройних Сил України!
Прошу Вас розглянути петицію щодо присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) старшому лейтенанту, командиру 2 аеромобільного взводу 14 аеромобільної роти 4 аеромобільного батальйону військової частини А4355 (77 бригада) Адайкіну Денису Сергійовичу, який загинув 31.08.2023 поблизу населеного пункту Бахмут Бахмутського району Донецької області.
Адайкін Денис Сергійович, народився 25 вересня 1978 року в місті Бішкек Киргизької республіки.
У 1981 році на запрошення Криворізького турбінного заводу про розподіл фахівців родина мого чоловіка переїжджає в Україну до м. Кривий Ріг Дніпропетровської області.
1995 року Адайкін Денис Сергійович з відзнакою закінчив Криворізьку середню загальноосвітню школу №23. З 1995 року по 2001 рік навчався на денній формі навчання на бюджеті в Київському міжнародному університеті цивільної авіації (НАУ) і здобув освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліст, спеціальність «Авіаційні вимірювально-обчислювальні комплекси», професійна кваліфікація — інженер-системотехнік. Також пройшов військову кафедру і отримав офіцерське звання лейтенант запасу.
Працював тілоохоронцем народних депутатів, відомих телеведучих, керівників державних органів, в групі швидкого реагування, інкасація. Мав хорошу фізичну форму, займався спортом, кандидат в майстри спорту з боксу, 1 розряд з кікбоксингу, професійно володів зброєю.
Гарний сім’янин, батько трьох прекрасних синів: від першого шлюбу Адайкін Олександр Денисович (2001 р.н.), на сьогодні Олександр також є військовослужбовцем ЗСУ; Адайкін Андрій Денисович (2016 р.н.), Адайкін Тимур Денисович (2019 р.н).
Початок повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року зустрів нашу родину вдома в с. Лютіж Вишгородського району Київської області. Починаючи з 25.02.2022 мій чоловік Адайкін Денис вступив до лав територіальної оборони нашої громади і почав нести службу: стояти на постах та патрулювати село, усвідомлюючи, що ворог, рухаючись такими темпами, міг зайти в наше село. Просто нам пощастило з географічним розташуванням, тому що річка Ірпінь, яка була затоплена водами Київського водосховища, розширилася і ворог попри спроби не зміг її подолати.
Коли було відбито ворога і російські військові остаточно покинули територію Київської області, Денис постійно виношував у собі ідею добровільно вступити до лав Збройних Сил України, але за сімейними обставинами (онкологічне захворювання члена родини) зміг втілити цю ідею тільки в березні 2023 року.
З грудня 2022 року мій чоловік добровільно почав «штурмувати» Вишгородський РТЦК для зарахування його на військовий облік за місцем проживання. І лише у березні 2023 року йому це вдалося, і він вступив до лав Збройних Сил України на захист держави від агресії рф.
28.08.2023 бойова група, в якій перебував мій чоловік, мала заступити на позиції в районі Бахмута. Але через артобстріл ворога було поранено двох військових, група повернулася на КСП.
29.08.2023 була друга спроба.
31.08.2023 близько 15.00 мій чоловік, Адайкін Денис Сергійович, загинув внаслідок артилерійського обстрілу противником при забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації під час воєнних дій на території України, при виконанні обов’язків військової служби.
Його слова: «Я маю бути ТАМ, щоб захистити ВАС. Щоб, коли закінчиться війна і підростуть діти, запитають мене: «Тату, де ти був, коли була війна?», я мав, що їм сказати…», «Я хочу бути на Параді Перемоги на головному Майдані України!»
Я пишаюсь своїм коханим чоловіком Денисом, синочки – Олександр, Андрій і Тимур – своїм батьком-Героєм, мати – сином. Він був люблячим і турботливим, прикладом для всіх нас. Не кожен зможе, дивлячись смерті в очі, стояти з побратимами пліч-о-пліч, не боятися за своє життя, рятувати інших та мужньо боротися за свободу своєї країни.
Наказом від 28 грудня 2023 року №380 за мужність та героїзм Адайкіну Денису Сергійовичу присвоєно чергове військове звання «капітан» посмертно.
Я, мати, діти, рідні, близькі, колеги, побратими, друзі, знайомі … в наших серцях Денис назавжди живий. Слава Герою! Слава всім Героям, хто загинув, боронячи Україну, хто зараз виборює нашу свободу і територіальну цілісність України!
Герої не вмирають!
Підтримайте, будь ласка, петицію!
ПІДПИСАТИ ПЕТИЦІЮ
Юлія ЛАПОЧКІНА,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
