Назавжди 25 років… Гончаренко Віра Олександрівна просить Президента присвоїти посмертно звання Герой України командиру 3 аеромобільної роти 122 батальйону 81 окремої аеромобільної Слобожанської бригади ГОНЧАРЕНКО Владиславу Олександровичу
Шановний Пане Президенте!
Прошу Вас розглянути петицію щодо присвоєння звання «Герой України» (посмертно) хороброму бійцю, захиснику нашої країни, командиру 3 аеромобільної роти 122 батальйону 81 окремої аеромобільної Слобожанської бригади ГОНЧАРЕНКО Владиславу Олександровичу.
Боєць 25 квітня 1998 року народження загинув під час виконання бойового завдання 5 березня 2024 року в н. п. Білогорівка, Сєвєродонецького району, Луганської області внаслідок осколкових поранень, отриманих під час артилерійського обстрілу противника.
Будучи сильним та хоробрим проявивши героїзм наш, Герой захищав країну з 2018 року до останнього свого подиху.
Будучи юнаком в 2014 році поступив до Криворізького ліцею-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою. Після пройшов навчання в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (НАСВ) в 2016 році.
Й з 2018 року проходив військову службу за контрактом у військовій частині А2120, згодом перевівся у військову частину А4165.
Приймав безпосередню участь у звільнені н.п Лиман, Бахмут, Щастя, Макіївка, Невське, Богородичне, Святогірський заповідник «Шервудський ліс», Білогорівка де і віддав своє життя захищаючи рідну землю суверенітет та цілісність.
На його рахунку багато визволених міст, територій та героїчних вчинків, не одноразово брав участь у проведенні штурмових дій під своїм керівництвом, організації оборонних дій. Відзначився у проведенні оборонних дій а саме стабілізації Куп’янсько-Лиманського напрямку восени 2023 року.
Завжди долучався до проведення евакуаційних заходів особового складу. За його плечима десятки проведених успішних операцій з максимальним збереженням особового складу.
02.12.2022 року нагороджено відзнакою Міністерства оборони України та нагрудним знаком «Сталевий хрест», та маючи багато інших нагород.
Побратими Владислава зазначили, що він був справжнім воїном , кмітливим та розумним, людиною слова, зразком мужності, незламності та міцності духу.
Після смерті у Владислава залишилась маленька донечка 2.5 рочків, яка безмежно любила свого батька, Владислав не шкодуючи своїм життям захищав свою Україну і виборював мир для всіх нас.
Він віддав за кожного із нас найцінніше, що мав — життя.
Він був вірний, офіцер військовій присязі, справжнім воїном, командиром, не дивлячись на всі труднощі він без зупинки продовжував виконувати поставлені йому задачі.
Для всіх родичів, друзів, та побратимів, всіх хто його знає — він справжній герой.
Сподіваємось, що держава також відзначить його подвиг з його самопожертву.
Він заслуговує на державну нагороду звання ГЕРОЯ УКРАЇНИ (посмертно).
Слава Україні!
ПІДПИСАТИ ПЕТИЦІЮ
Юлія ЛАПОЧКІНА,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
